Дивіться, хто пішов: Чому "Слуга народу" в містах висунула програшних кандидатів?

Політичні експерти, з якими поспілкувався 112.ua, одностайні в тому, що вчорашній з’їзд "Слуги народу" доволі сильно відгонив "брежнєвщіною". Зникла легкість та креативність, яка приваблювала ще рік тому, а вся подія оберталася довкола панегіриків лідеру. "Було нудно" – це загальна думка. Та й партійці, скидається на те, відбували повинність. Зокрема, й повинність бути висунутими на місцеві вибори. Не схоже, щоб бодай хтось із кандидатів вірив у свою перемогу, не схоже, аби бодай хтось був налаштований на серйозну боротьбу. Тому до команди президента логічне запитання: навіщо брати участь у місцевих перегонах, якщо немає ані бажання, ані снаги ці вибори вигравати? Питання цікаве, саме його і досліджував 112.ua.

 

НОВИНИ ЗА ТЕМОЮ

 

"Миші", пардон, "криси". Пардон, "мікроби"

Список претендентів на посади міських голів від "Слуги народу" будується за тим же принципом, що й минулорічний список на парламентські вибори. Всі – "свої" люди.

Трохи кавеенників, трохи "кумів", трохи губернаторів… Всі ті, кого президент Володимир Зеленський на буксирі протягує у владу, а потім, розчарувавшись, називає "мікробами". "Деякі люди, на жаль, забули, як вони сюди (до Верховної Ради, – авт.) потрапили й для чого. Це теж є. Вони – мікроби. Вони – бактерії у вашому здоровому організмі. Але, на щастя, їх дуже мало і вони слабкі. І я впевнений, що ми їх не помітимо на шляху до успіху і навіть їх ніколи не згадає історія. Навіть не згадає їхні імена", – заявляв глава держави на з’їзді.

Що ж, критика і самокритика – це добре. Критика з прицілом на гумор – теж непогано. Але, як зазначають оглядачі, Зеленський став надто часто принижувати свою партію. І справа тут навіть не в "хохмах" гаранта і не в його зоологічних паралелях, а в тому, зокрема, що на місцеві вибори висунуто заздалегідь програшних кандидатів. Після 25 жовтня 2020-го, коли "Слуга народу" вже не знайде себе в списках переможців, її, як політичний проект, можна буде помалу здавати в архів.

Адже навіть найбільш яскравий та багатонадійний кандидат у мерському списку – претендент на Одесу Олег Філімонов – не здолає чинного мера Геннадія Труханова. "Я вірю в одеські мізки", – заявляє комік Філімонов, однак мізки – мізками, а соціологія – соціологією. А саме вона виводить у переможці міських перегонів Труханова.

 

НОВИНИ ЗА ТЕМОЮ

 

Та якщо Філімонов виглядає хоча би дійсно реальним претендентом, то висуванець на Харків Олексій Кучер (він же – голова місцевої ОДА) викликає скепсис у лавах навіть найближчого оточення. У таких випадках у середовищі "слуг" говорять про те, що головне завдання кандидата – "завести" до міської ради якомога більш солідну фракцію. Адже високі рейтинги чинних мерів не завжди конвертуються у високий рівень підтримки їхніх політичних партій.

Однак складно уявити, що кандидат у мери з незначною популярністю в місті зможе зібрати міцну команду зі "слуг народу" та забезпечити її потрапляння до органу влади.

Дехто з кандидатів СН вже на етапі висунення виглядає невпевнено та відверто блідо. Незрозуміла заминка виникла на з’їзді "слуг", коли до мікрофону підійшла кандидатка в мери Миколаєва Тетяна Домбровська (вона ж  фігурантка знаменитого скандалу з "корабельною сосною"). Домбровська чомусь довго не могла почати промову. Тож тренд "жінка – мер", про який так багато говорив Давид Арахамія, зовсім не справив враження.

Втім, колега Домбровської Ірина Верещук, яка йде в мери Києва, підготувалася значно краще. У неї була ціла презентація, яку вивели на екрани перед делегатами з’їзду. Однак всі розуміють, що Верещук не здолає Кличка, так само, як Кучер – Кернеса, Філімонов – Труханова, а кандидат у мери Дніпра Сергій Риженко – чинного голову Бориса Філатова.

 

112.ua

 

Але у кожної дії має бути свою внутрішня мотивація. Чому й навіщо партія "Слуга народу", яка так блискуче "зробила" парламентські вибори, відмовилася від бою за вибори місцеві? Разом з експертами ми накидали такі версії.

Версія перша. Існують таємні домовленості

Директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник говорить про те, що президентська команда запропонувала місцевим елітам бартер: вона виставляє на вибори заздалегідь програшного кандидата, щоб, як каже президент, він "не плутався" під ногами, а місцеві еліти за це почуваються вдячними Зе-команді й співпрацюють із нею після виборів.

"Відбулася формалізація домовленостей між "Слугою народу" та регіональними елітами. Бо, ясна річ, що від СН йдуть нерозкручені люди. Троє чи четверо з них є представниками адміністрацій, ще двоє – народні депутати. Таким кадровим підбором "слуги" підтвердили наявність неформальних угод із владою на місцях Частину нинішніх мерів буде переобрано, а частина отримає присутність у місцевих радах. Це вигідне для президента рішення, оскільки воно працює на укріплення його влади", – переконаний Бортник.

Президент пішов на угоду з регіонами через… коронавірус, говорить він. А, точніше, через те, що місцева влада показала себе в умовах форс-мажору сильною та міцною. "Позиція мерів міст під час карантину вплинула на владу і примусила її шукати з місцевими елітами компроміс. Але й цей компроміс є токсичним для Зеленського. Адже частина представників місцевої влади – по горло в корупції", – вважає він.

Версія друга. Це було принципове рішення

Із Бортником не погоджується його колега по політологічному цеху Кирило Сазонов. Не було ніяких домовленостей, наполягає він. Хоча би з тієї причини, що таким важковаговикам, як Філатов, Кернес, Труханов або таким, як мери західноукраїнських міст, які мають на "малій батьківщині" шалену популярність, не потрібні якісь технічні кандидати від "Слуги народу".

"Це було принципіальне рішення – відправити на вибори нових людей. Схоже, що в партії вирішили не домовлятися і не шукати компромісу з такими персонажами, як Труханов або Кернес. Це гідна поваги позиція – висунути кандидатів, яких не надто підтримують, але не шукати "милості" у старих "хазяїв" регіонів", – заявляє Сазонов.

"Таємних домовленостей не було: слабкі спаринг-партнери чинним мерам не потрібні, вони й так прекрасно почуваються, бо зрозуміло, що ніхто не має шансів проти Кернеса в Харкові чи проти Філатова у Дніпрі. А щодо Києва, приміром, то з Кличком боротимуться Пальчевський та Притула, але аж ніяк не Ірина Верещук. Тут партія влади нікому не допомагає, висуваючи непрохідних кандидатів", – зазначає експерт.

Версія третя. Все – від безвиході та кадрового голоду

Сказане Сазоновим виглядає логічно, але ось що з цього приводу думає заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко. Він вважає, що на першому етапі кампанії емісари від "слуг" зустрічалися з чинними мерами та пропонували їм влитися в перегони під прапорами СН. Однак прапори ці вже давно не виглядають так привабливо, як рік тому . Далі - пряма мова:

"Гадаю, що спочатку була установка домовлятися з чинними мерами, які мали би піти під брендом СН. Але проблема в тому, що бренд "слуг народу" від 2020 року вже не такий багатонадійний, як бренд СН зразка 2019 року. Тоді сценарій переграли: від президентської політсили почали висувати кандидатів за принципом "аби було", – іронізує Петренко.

"Так, вони в Одесі, наприклад, висунули свого партійця і відомого коміка Філімонова, але мені здається, що такі речі більше не проходять. І лише за партійну приналежність його не оберуть. Але "Слуга народу" – партія несистемна, і знайти конкурентоспроможних людей їй дуже тяжко. Партія пожинає плоди своєї некомпетентності", – зазначає експерт.

Версія четверта. Готуються до поразки, а тому не надають виборам значення

Найбільш екзотичні причини байдужості президентської партії до місцевих виборів наводить директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов. Він, по-перше, зазначає, що Зеленський, можливо, свідомо не хоче вирощувати сильних лідерів на місцях. Вони, мовляв, складуть йому конкуренцію.

По-друге, каже Карасьов, "Слуга народу" не надає значення місцевим виборам, щоб притлумити гіркоту поразки". Він розвиває цю думку так: "Там, де "слуги" змогли знайти хоч когось (у Дніпрі чи Кривому Розі), вони взяли своїх людей. А де не змогли – там не змогли. Фактично СН визнає, що місцеві вибори програє. Готуються до поразки або, можливо, взагалі до скасування виборів. Центральна влада не надто прагне дружити з місцевими елітами, демонструючи більшу зацікавленість в олігархах".

 

НОВИНИ ЗА ТЕМОЮ

 

"А своїх власних козирів СН не має. Їй на виборах були би потрібні досвідчені люди, тому що мода на "нові обличчя" вже минула, – продовжує Карасьов. – Тим паче коли йдеться про місцевий рівень і про господарників, які розуміються на дорогах та каналізаціях. З ними усіма зрештою можна буде домовитися потім – на рівні місцевих рад. Або навпаки – не домовитися. Президентська партія має два варіанти: або увійти в коаліцію з переможцями, або вставляти їм палки в колеса та помалу пресувати".

Чи є життя після 25 жовтня?

Але наслідки потенційно програних "слугами" виборів – розмова окрема. Наступного ранку після дня голосування "слуга народу" прокинеться в країні, де переважна більшість "старих" мерів залишилася на своїх місцях, де місцеві партії зайшли у міські ради зі своїми фракціями і де слід жити та працювати, враховуючи увесь цей контекст.

Хоча, як наголошує Кирило Сазонов, "Слугу народу" не варто списувати з рахунків. Вона зрештою має свою більшість у Раді та свого президента. Немає ніякої трагедії в тому, що на місцях керуватимуть не ставленики з Києва, а ті політики, яким довіряють місцеві громади. Місцева влада та Київ не зобов’язані бути ворогами, а також не зобов’язані перебувати в одній партії".

Крім того, додає він, "вони цілком можуть працювати спільно. Та й партійна ідеологія для місцевих виборів не має значення. На місцях один кум може бути в ультрарадикальній "Свободі", а інший – в ОПЗЖ. Люди можуть зайти у владу під різними прапорами, а потім домовлятися. І хоча, з погляду Верховної Ради, це – неможлива практика, в місцевих радах все саме так і відбувається".

Тим часом Богдан Петренко вважає, що питання співпраці СН на рівні місцевих чи обласних рад з рештою фракцій впирається у виборчий результат самої "Слуги народу". Якщо ця партія виглядатиме привабливим партнером, з нею сядуть за стіл переговорів, а якщо ні, то ні. 

"Чи будуть вони співпрацювати у місцевих радах із представниками місцевих еліт – невідомо. Все залежить від того, який результат покаже сама СН на цих виборах. Але й мери зацікавлені в тому, щоб отримувати підтримку (фінансову, зокрема) від центру. На цьому й можуть будуватися подальші взаємовигідні зв’язки. Тобто на користь СН зіграє можливість здійснювати адміністративний тиск плюс та обставина, що у 2019 році цій партії вдалося монополізувати центральну владу".

А Руслан Бортник зосереджується на результаті виборів іншого роду. Він переконаний, що ставлення Володимира Зеленського до своєї партії перекреслює її майбутнє.

"Відбувається зливання СН. Програш цього політичного проекту на місцевих виборах відверне від нього виборця. Партія і так стала на край свого існування", – переконаний він.

Негаразди, на думку Бортника, почнуться й у стінах Верховної Ради. "Ставлення президента до власної партії відіб’ється на її парламентському існуванні. Незважаючи на те що сам президент міцнішає, стосунки всередині монобільшості ще більше погіршаться, взаємна довіра знизиться, а криза стане глибшою". 

Іншими словами, усілякого роду перебіжчики та "мікроби" активізуються та почнуть атакувати тіло СН. Що буде далі – залежатиме від готовності "пацієнта" опиратися "хворобі". І, звісно ж, від бажання жити подальшим політичним життям.

Наталія Лебідь

Дата публикации: 
01.09.2020 - 18