Іван Ліберман: У нас люди – потенційні розвідники. Бо їх саме життя змушує думати про завтрашній день!

В Україні збільшується кількість переселенців з Донбасу та Криму. Так на перший день літа цього року їхнє офіційне число становило 1 мільйон 447 тисяч 129 осіб. І кожного тижня загал цих людей зростає приблизно на 300 – 350 осіб.

25 жовтня нинішнього року в Україні повинні відбутись місцеві вибори. У Верховній Раді вирішують допустити до участі в голосуванні громадян, які переселилися на підконтрольну Києву територію. Планується внести поправки до Виборчого кодексу та інших правових актів, щоб зняти усі обмеження щодо голосування для цієї категорії виборців.

NB Чинне українське законодавство дозволяє переселенцям і жителям непідконтрольних офіційному Києву територій голосувати лише після подачі заяви на тимчасову зміну місця голосування. Однак, це правило не стосується місцевих виборів й голосування по мажоритарних округах.

Про права переселенців з ОРДЛО і Криму, особливості місцевих виборів в Україні-2020, до яких залишилося менше 5 місяців – в ексклюзивному коментарі відомого адвоката, доктора права Івана Лібермана:

«Хто з переселенців зміг і хто хотів, той зареєструвався у відповідних центрах реєстрації, отримав необхідні документи і з цими документами вже якось виживає на підконтрольній Києву території. Але, що стосується прав цих людей стосовно голосування, то тут є проблеми.

Зрозуміло, що в цій частині варто було б удосконалити законодавство для того, щоб ці громадяни України могли голосувати не лише на загальнонаціональних виборах – до Верховної Ради, але й на місцевих виборах. Тобто, усі ті, хто зареєструвався у відповідних центрах по областям, повинен був би мати у тих регіонах право голосу і на місцевих виборах. Це було б логічно і правильно».

Стосовно специфіки місцевих виборів, які чекають на Україну наприкінці жовтня нинішнього року, то тут у Івана Лібермана – вкрай цікава оцінка перспективи «партизації» кандидатів до місцевих органів влади та політичної обізнаності виборців:

«Насправді, тут є дві проблеми, які переживає наше суспільство.

Перша. Окрім, напевно, учнів в школі, все інше населення України, так чи інакше, здебільшого через ЗМІ, вкрай заполітизоване. Якщо порівняти ситуацію в розвинених країнах світу, то там люди знають ім’я президента, можливо, ще імена кількох осіб. В нас же кожна бабуся, кожен студент добре знають хто є хто в політиці, хто коли звільнився, хто став на яку посаду, кого за що підозрюють і які саме органи, хто через суд поновився на якій посаді і таке інше. В нас ЗМІ працюють скальпельно. Тобто, кожен медіа-ресурс має свій сектор спрямованості (як правило, що стосується політичної сфери) і, таким чином, ту чи іншу «потрібну» інформацію розганяє на своїх сторінках чи у ефірах.

У нас суспільство не просто заполітизоване. В нас суспільство чітко знає – що треба у політиці конкретному громадянину, конкретній групі людей чи політичній силі. Для того, щоб дізнатися, що і як відбувається в конкретній політичній партії, люди вмикають чи читають цілком конкретний ЗМІ. Бо наші люди давно добре знають, який конкретно ЗМІ підтримує ту чи іншу конкретну політичну силу.

Друга. Насправді, на місцевих рівнях дуже суттєво впливає на людей та чи інша позиція конкретних представників у місцевій владі (якщо кандидати або йдуть у владу від політичної партії, або підтримуються політичною партією, або ж штучно виведені за межі політичної партії, проте дотичні до неї). Сьогодні наші ЗМІ з легкістю надають інформацію, в розгорнутому вигляді та з посиланнями на конкретні документи або докази, стосовно того чи іншого кандидата і його партійного «забарвлення».

Тому, сьогодні саме завдяки ЗМІ й інтернету наші люди прекрасно знають за кого вони голосують. Навіть, якщо вони раптом не надто добре знають самого кандидата безпосередньо, то прекрасно знають – яку саме політичну силу в подальшому він буде або представляти, або підтримувати, вже ставши депутатом».

Іван Ліберман переконаний, що більшість українців, які бідні і змучені повсякденними проблемами, водночас, дуже обізнані в політичних питаннях. Деякі люди, незважаючи на повсякденні побутові негаразди, іноді краще знаються на політичних перипетіях, аніж деякі «політики».

«У нас люди – потенційні розвідники. І не тому, що їм немає чого робити й чим займатись. А тому, що їх саме життя змушує думати про завтрашній день! І кандидатів вони оцінюють саме з точки зору власної безпеки і безпеки своєї сім’ї, а вже потім спрацьовують якісь там рекламні передвиборчі ефекти чи інші пропагандистські технології.

Сьогодні виборцями керує конкретно особиста безпека! І вони готові голосувати лише за того кандидата, кого вони для себе особисто перевірять через публічні джерела та популярне на місцях «сарафанне радіо», – резюмував Іван Ліберман.

Дата публикации: 
03.06.2020 - 13