Гуманітарні наслідки війни в Україні. Резолюція 2198 (2018) Тимчасова версія

Резолюція 2198 (2018)

Тимчасова версія

(переклад та підкреслення УІАМП)

Гуманітарні наслідки війни в Україні

Парламентська асамблея

  1. Парламентська асамблея занепокоєна гуманітарною ситуацією, яка є наслідком війни Росії проти України, що триває у окремих районах Донецької та Луганської областей, а також – окупації та спроби анексії Криму Російською Федерацією. Більше 4 мільйонів людей потребують гуманітарної допомоги. Збройний конфлікт забрав життя більше 10 000 чоловік. Кількість поранених у ході війни досягає 24 000. До того ж. 1,6 млн. чоловік є внутрішньо переміщеними особами, а близько півмільйона людей шукають притулку у сусідніх країнах (більшість з них – у Російській Федерації). Асамблея закликає усі держави – учасниці активізувати політичне співробітництво щоб покласти край цьому конфлікту та стражданням цивільного населення.

  2. Асамблея особливо занепокоєна тривожним гуманітарним становищем на окупованих територіях Донецької та луганської областей, яке погіршується обмеженнями свободи пересування та гуманітарного доступу, введеними незаконними збройними формуваннями. Задіяне у конфлікті населення страждає від браку безпеки, проблем з водою та електрикою, а також з доступом до соціальних благ та медичного обслуговування.

  3. Асамблея бере до уваги новий Закон України «Про особливості державної політики в галузі забезпечення суверенітету України над тимчасово окупованими територіями Донецької та Луганської областей», прийнятий українським парламентом 18 січня 2018 року. Цей закон визначає державну політику щодо повернення суверенітету України над тимчасово окупованими територіями, сприяє захисту прав та свобод громадян України, які живуть на цих територіях Донецької та Луганської областей, включаючи задоволення їх соціальних, економічних, та культурних потреб, а також – захищає права громадян України на їх власність на тимчасово окупованих територіях.

  4. Асамблея жалкує про те, що з моменту ухвалення її резолюції №2067 (2015) не було досягнуто суттєвого прогресу у питанні обміну та звільнення утримуваних осіб, захоплених протягом війни в Україні. Процес обміну заручниками був сильно політизований та гальмувався представниками незаконних збройних формувань Донецької та Луганської областей у робочій підгрупі з гуманітарних питань Мінської Тристоронньої контактної групи по Україні. Не існує механізму, який би забезпечував підтримку звільнених заручників, або сімей заручників. Асамблея вітає спроби української влади вирішити питання заручників шляхом одностороннього звільнення деяких з цих людей. В той же час, Асамблея вітає довгоочікуваний обмін заручниками між Києвом та керованими Росією силами у грудні 2017 р. та закликає усі сторони продовжити переговорний процес з метою повернення усіх заручників по домівках протягом короткого часу.

  5. Асамблея жалкує про те, що Російська Федерація продовжує ігнорувати резолюцію 2133 (2016) та не виконала жодного з прохань до російської влади, прописаних у ній.

  6. За оцінками Міжнародного комітету червоного хреста (МКЧХ), з початку конфлікту зникли без вісті близько 1 500 чоловік. Біля 650 випадків досі залишаються нерозкритими. Асамблея вітає внесення законопроекту про статус зниклих без вісті до парламенту України та сподівається на його швидке ухвалення. Вона також висловлює подяку МКЧХ за його допомогу родинам зниклих без вісті та за важливу роботу з пошуку, ексгумації, ідентифікації останків, а також – збору судової інформації.

  7. Асамблея рішуче засуджує російську політику зміни демографічного складу незаконно анексованого Криму шляхом примусу проукраїнського населення, та особливо – кримських татар, до залишення своєї батьківщини, яке відбувається одночасно зі збільшенням міграції російського населення на півострів, і закликає Російську Федерацію припинити ці репресії. Асамблея підкреслює, що ця політика Росії повинна розглядатися як порушення статті 49 IV Женевської конвенції, згідно якої індивідуальні або масові насильницькі переміщення, депортації захищених осіб з окупованої території на територію країни-окупанта, або будь-яку іншу окуповану/не окуповану територію, заборонені незалежно від їх мотивації. З моменту окупації у 2014 році у Криму зникли 44 громадянина України: 6 з них були знайдені мертвими, 17 були звільнені з під варти, 2 чоловіки були засуджені, а 19 досі знаходяться у списках зниклих без вісті. Проблема приватної власності у Криму стала досить гострим питанням, особливо – для тих, хто придбав будинки або квартири до російської окупації. У Севастополі близько 600 чоловік отримали рішення суду, які анулювали їх договори купівлі – продажу. Ця практика є кричущим порушенням міжнародного гуманітарного права.

  8. Асамблея вважає, що становище людей, які були переміщені в результаті війни та анексії Криму Російською Федерацією залишається важливим викликом для української влади. Вона також вірить, що прийняття всеохоплюючої стратегії щодо внутрішньо переміщених осіб, яка забезпечить їх інтеграцію, політичні, та економічні права, є одним з пріоритетних завдань уряду.

  9. У зв’язку з цим, Асамблея закликає усі сторони війни:

    1. Поважати цивільний характер інфраструктури, забезпечити захист цивільних, та їх повний доступ до необхідних послуг.

    2. Звільнити та обміняти усіх бранців війни та захоплених в ході війни, а також обміняти усі смертельні втрати.

    3. Забезпечити родичів зниклих без вісті необхідною допомогою у пошуку, та, там де це можливо – ідентифікації останків їх родичів, у тісній співпраці з МКЧХ.

    4. Створити спільну робочу групу для владнання питання зниклих без вісті та забезпечити її ефективне функціонування. Група повинна включати представників України, Російської Федерації, МКЧХ, та незаконних збройних формувань Донецької і Луганської областей.

    5. Вжити термінових заходів для маркування зон, забруднених вибухонебезпечними рештками війни, та організувати спеціальні операції з їх вилучення.

    6. Відкрити нові пункти перетину, особливо – пункт Золоте у Луганській області.

  10. Асамблея закликає російську владу:

    1. Припинити усю фінансову та військову підтримку незаконних збройних формувань у Донецькій та Луганській областях.

    2. Припинити визнавати паспорти, та будь-які інші документи, включаючи рішення судів, які підтверджують право власності, видані на територіях Донецької та Луганської областей, контрольованих незаконними збройними формуваннями.

    3. Дотримуватися усіх своїх обов’язків, визначених міжнародним правом для держави – окупанта, та поважати права людини і безпеку громадян, які проживають у окупованому Криму.

    4. Зняти заборону на діяльність Меджлісу кримсько-татарського народу, як сказано у рішенні Міжнародного суду щодо тимчасових заходів у справі “Україна проти Росії” (19 квітня 2017 р.), а також – заборону на в’їзд його лідерів, оскільки Меджліс є легітимним представницьким органом кримсько-татарської спільноти.

    5. Звільнити всіх українських бранців, арештованих та ув’язнених у Російській Федерації та анексованому Криму у контексті війни, з повагою ставлячись до їх прав та свобод, а також, дозволяючи моніторинг їх стану здоров’я та умов утримування незалежними міжнародними спостерігачами та організаціями аж до моменту їх звільнення.

    6. Забезпечити безперешкодний доступ міжнародних організацій, неурядових організацій з прав людини, та моніторингових структур до анексованого Криму.

    7. Використати її вплив на збройні угрупування, які контролюють території Донецької та Луганської областей для заклику звільнення усіх заручників.

    8. Припинити політику зміни демографічного складу анексованого Криму шляхом переміщення власного населення на півострів.

    9. Відмовитися від примусової видачі російських паспортів українським громадянам, які мешкають у анексованому Криму та припинити примусову депортацію українських громадян, які не мають російських паспортів з анексованого Криму.

    10. Повністю виконати усі вимоги резолюцій Асамблеї №2132 (2016) та 2133 (2016) щодо зупинення військової агресії стосовно України та відновлення її територіальної цілісності.

    11. Повністю виконати усі вимоги резолюцій Асамблеї №1990 (2014), 2034 (2016) та 2063 (2015) із забезпечення прав нацменшин у Криму.

  11. Асамблея закликає українську владу:

    1. Привести Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси України у відповідність до положень міжнародного гуманітарного права та міжнародного кримінального права.

    2. Якнайшвидше ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду, який дозволить проводити ефективні розслідування конкретних випадків порушення міжнародного гуманітарного права протягом війни в Україні.

    3. Звільнити усіх російських в’язнів та осіб, захоплених незаконними збройними формуваннями Донецької та Луганської областей і ув’язнених в Україні в контексті війни, поважаючи їх права та свободи. Дозволити моніторинг стану їх здоров’я та умов утримання міжнародними спостерігачами аж до моменту їх звільнення.

    4. Переглянути закон «Про особливості державної політики в галузі забезпечення суверенітету України над тимчасово окупованими територіями Донецької та Луганської областей» з метою покладення в його основу Мінських домовленостей, а також – повного гарантування соціального захисту та основних гуманітарних потреб цивільного населення тимчасово окупованих районів Донецької та Луганської областей.

    5. Прийняти законодавство про гуманітарні заходи розмінування.

    6. Переглянути законодавство про гуманітарну допомогу задля сприяння доставці гуманітарної допомоги до районів, постраждалих від війни.

    7. Надати необхідні кошти місцевим адміністраціям, відповідальним за допомогу внутрішньо переміщеним особам та іншим жертвам війни.

    8. Прийняти урядову програму допомоги родинам заручників та зниклих без вісті протягом війни в Україні, а також – родинам людей, захоплених та ув’язнених російською владою в анексованому Криму й на території Російської Федерації у контексті війни.

    9. Розробити, прийняти, та профінансувати державну програму психологічної допомоги військовим та цивільним, які страждають від посттравматичних розладів.

    10. Розробити державний механізм компенсацій жертвам, які були поранені, або сім’ї яких загинули протягом війни.

    11. Розробити та забезпечити механізми реалізації права голосу внутрішньо переміщених осіб на виборах усіх рівнів, включаючи місцевий.

    12. Довести до громадян України інформацію щодо законодавства та процедур міжнародного захисту мігрантів і шукачів притулку у Європі.

    13. Забезпечити відповідне житло та розв’язати житлові проблеми які є комплексною складовою вирішення проблеми внутрішньо переміщених осіб, включаючи прийняття правових норм для закладення та імплементації різних видів програм з забезпечення житлом.

    14. Спростити процедуру отримання соціальних та пенсійних виплат, відв’язавши їх від процесу реєстрації внутрішньо переміщених осіб, особливо – шляхом внесення поправок до резолюцій Кабінету міністрів № 365, 505, 637, та будь-яких інших нормативних актів, які стосуються цієї проблеми.

    15. Запровадити адміністративні процедури, які регулюють питання цивільної документації громадян України, що проживають на тимчасово окупованих територіях.

    16. Розробити механізм забезпечення прав громадян, які покинули Україну після початку війни у 2014 році та приділити особливу увагу тому, щоб вони не піддавалися ризику втрати громадянства.

  12. Асамблея просить Банк розвитку Ради Європи створити сприятливі умови кредитування програм підтримки надання житла незахищеним верствам населення, включаючи внутрішньо переміщених осіб які потребують постійного житла, проекти реконструкції приміщень освіти та охорони здоров’я у найбільш спустошених районах.

  13. Асамблея закликає уряд України розглянути можливість приєднання до Банку розвитку Ради Європи, а до цього – до кооперації з країнами – членами Банку у розробці проектів підтримки житлових потреб внутрішньо переміщених осіб в Україні.

  14. Асамблея закликає країни-члени Ради Європи забезпечити чесний і неупереджений розгляд заяв громадян України про міжнародний захист у Європі, беручи до уваги всі індивідуальні особливості та специфічні потреби незахищеного населення, яке тікає від війни або репресій.

  15. Асамблея закликає міжнародне співтовариство скликати міжнародну гуманітарну конференцію по Україні задля збору коштів для здійснення плану гуманітарної допомоги та розробки стратегії координації гуманітарної допомоги.

Похожие: