Легалізація канабісу: світова практика і українські реалії

Питання щодо легалізації легких наркотиків в Україні за останні 5 років перетворилося на постійний громадський і політичний дискурс.

Адже, за заявами прихильників легалізації, близько одного мільйона онкохворих і десятки тисяч дітей – з рідкісними захворюваннями потребують цього знеболювального для зняття болю, лікування епілепсії, рухових розладів, пов'язаних з розсіяним склерозом, а також часто призначається паліативним хворим. Голова Благодійного Фонду «100% життя» Д. Шерембей зазначав: «Альтернативою восьми наркотичним препаратам є проста природна канабіноїдна олія. В Україні 20 тисяч сімей з дітьми, що страждають на епілепсію. Зараз їм призначають наркотичні таблетки, які їм не допомагають. А використання олії канабіноїдів для них може скоротити кількість нападів на 98%».

Проте, крім медичних є ще одна причина – адміністративно-фінансова. 16 жовтня Офіс Президента наголошував, що протягом 2010-х років у багатьох країнах була суттєво переглянута державна політика щодо канабісу, зокрема його медичної форми. У підсумку це дозволить вивести з тіні частину фармацевтичної продукції, так і ринок легких наркотичних речовин.

25 жовтня одним із питань, які анонсовував Президент В. Зеленський було саме про легалізацію медичного канабісу в Україні. Можна з впевненістю вказати, що це було намагання скоріше вирішення проблеми шляхом консультативного опитування, оскільки в Офісі Президента заявляли, що «без чітко висловленої думки народу відповідна дискусія може тривати ще багато років, не виходячи на рівень ухвалення рішень», тобто відбулось процедура «перекладання» рішення з політико-юридичної площини у соціальну. Наслідком стало загострення політичних дебатів у парламенті і розгортання нових дискусій у українському медійному просторі. У травні 2019 року на сайті Офісу президента з'явилась відповідна петиція, яка набрала 25 тисяч голосів. Під петицією підписалися 16 благодійних фондів та громадських організацій, які запропонували свій варіант відповідного законопроекту. Всі вони займаються правами і проблемами пацієнтів з важкими хворобами: різними формами епілепсії, раку, розладів нервової системи та інших. Наслідком стало, подання законопроекту до Верховної Ради, але депутати його не розглянули. Під стінами парламенту неодноразово влаштовували акції з вимогою легалізувати медичну марихуану, втім, МВС блокувало зміни до урядової постанови про перенесення медичного канабісу з категорії наркотиків. І хоча опитування 25 жовтня з юридичної точки зору не мало ніяких юридичних наслідків, проблема легалізації знову вийшла на законодавчий рівень. Один з головних ініціаторів законопроекту щодо легалізації медичного канабісу в Україні народний депутат О. Опанасенко, а депутат від "Слуги народу" М. Заблоцький наголошував, що 80% фракції підтримують дану ідею. Крім того, за дану ідею виступають більшість медичних наукових установ та МОЗ в особі М. Степанова.

Основна причина в заборонах каннабіса – його хімічна складова. Канабіноїди - група терпенфенольних з'єднань, похідних 2-заміщений 5-амілрезорціна. На сьогоднішній день хімікам вдалося добути 113 хімічних сполук з канабісу, але найбільшими є тетрагідроканнабінол та канабідіол. І хоча сама по собі марихуана заборонена, канабідіол, як витяжка з конопель, використовується у медицині як знеболювання і для лікування низки захворювань. Набагато пізніше лікувально-знеболювальні властивості були досліджені і у тетрагідроканнабінолі, проте саме ця речовина була і є під забороною. Основна причина правового регулювання в тому, що тетрагідроканнабінол використовується і як психоактивна речовина і слугує компонентом для приготування наркотиків, таких як сенсімілья і гашиш. Частини рослини конопель, які не містять психоактивних речовин (наприклад, волокна і насіння), легальні, і тому може видаватися ліцензія на виробництво продуктів з конопель. У США в другій половині XIX - початку XX століть без обмеження продавалися препарати з канабісу, що застосовувалися для лікування мігрені, виразки шлунка та інших захворювань. З психоактивними властивостями тетрагідроканнабінолі при споживанні канабісу, американці познайомилися завдяки мексиканським іммігрантам. Особливу популярність канабіс завоював в середовищі джазових музикантів. На початку 1930-х рр. було проведено кілька великих лобістських кампаній, і конгресом США в 1937 р, всупереч рекомендаціям Американської медичної асоціації, був прийнятий закон, що обкладав торгівлю марихуаною такими високими податками, що її використання фактично опинилося під забороною. Незважаючи на спроби змінити правовий статус канабісу, він поряд з важкими наркотиками і сильними галюциногенами, включений до федерального перелік небезпечних і терапевтично непотрібних речовин.

У 1938 році, незважаючи на протести багатьох медиків, медичний канабіс був вилучений з ужитку в США. Сталося це в результаті широкомасштабної антіконопляной кампанії, розпочатої В. Р. Херстом і фармацевтичною корпорацією «Дюпон». Остання виступала виключно з позиції бізнесу, так як запатентувати можна тільки ліки, патент на коноплю отримати неможливо.

30 березня 1961 року Організацією Об'єднаних Націй була прийнята «Єдина конвенція про наркотичні засоби», в результаті чого «канабіс, смола канабісу, і екстракти і настойки канабісу» були включені в Список I переліку наркотичних засобів., як «психотропні наркотичні речовини». Конвенція зобов'язала країни посилити контроль за культивуванням каннабіса, рекомендувала країнам повністю заборонити його культивування, накладати арешт і знищувати незаконні посадки канабісу. Конвенція планувала повністю припинити використання каннабіса, крім медичних і наукових цілей, протягом 25 років з моменту підписання. Культивування промислових сортів канабісу для виробництва волокна або насіння не підпадають під дію конвенції.

2 грудня комісія ООН з наркотичних засобів виключила з 4 пункту Конвенції про наркотичні засоби, так званого "списку повної заборони" найнебезпечніших речовин. Таку рекомендацію ООН дала Всесвітня організація охорони здоров'я. Але ООН продовжує вважати канабіс небезпечним для здоров’я наркотиком, який заборонено використовувати в немедичних цілях.

За даними ринок легальної марихуани у Північній Америці у 2018 році сягнув 12 млрд дол, збільшившись на 30%. Найбільшим став ринок Сполучених Штатів — 10,4 млрд дол. За існуючими оцінками обсяг нелегального ринку марихуани в Каліфорнії становить приблизно $ 5 млрд. Слідом йде Канада з 1,6 млрд дол. У звітах дослідницької групи Arcview Market Research і BDS Analytics прогнозувалося, що до 2021 року ринок легальної марихуани зросте до 40 млрд дол. Нідерланди та Канада експортують медичну марихуану. Нещодавно до них приєднався і Ізраїль. Так, у січні 2018 року уряд країни затвердив закон, який дозволяє експорт марихуани. InterCure — це холдингова компанія маленьких медичних фірм, у вересні минулого року купила виробника медичного канабісу Canndoc, а пізніше найняла на посаду голови компанії колишнього прем’єр-міністра Ізраїлю Е. Барака. У 2014 році венчурний фонд Founders Fund співзасновника PayPal П. Тіля став першим інституційним інвестором, що вклав гроші в легальну індустрію марихуани. Founders Fund увійшов до складу акціонерів Privateer Holdings — компанії, яка спеціалізується на інвестиціях у виробників марихуани. Пізніше Privateer Holdings придбала стартап Leafly — створений у 2010 році мобільний додаток, який дозволяє користувачам оцінювати сорти марихуани. Зараз це найбільший у світі інформаційний ресурс присвячений темі канабісу, який дозволяє дізнаватися про легальні сорти марихуани та показувати на мапі легальні та регульовані диспансери, де можна придбати канабіс. Крім того Leafly публікує новини індустрії, випускає подкасти та відео. Деякі менеджери, пов’язані з технологічними компаніями, не просто інвестують у канабіс, а створюють власний бізнес. З 2009 по 2015 рік А. Гертнер очолював відділ продажів Google в Азійсько-Тихоокеанському регіоні у Сінгапурі. У 2015 році він створив у Канаді компанію Tokyo Smoke разом зі своїм батьком, яка займається продажем приладів для куріння канабісу, вапорайзерів та бонгів. У 2017 році компанія змогла залучити 10 млн доларів інвестицій та злилася з компанією Cannabis Company Limited. Зараз Гертнер очолює компанію Hiku Brands Company, у склад якої входять бренди DOJA, Tokyo Smoke и Van der Pop. У структурі легальних продажів домінують США з оборотом $ 10.5 млрд. (New Frontier оцінює нелегальний ринок ще в $ 26.8 млрд.). На другому місці - Канада з легальним ринком 1.2 млрд. У 2017 році у США тільки від продажу лікарської марихуани виручили майже $ 9 млрд. Згідно із прогнозом аналітиків, продажу канабісу в США будуть продовжувати швидко рости, але динаміку глобального ринку забезпечать Канада та інші країни. До 2022 року обсяг світового легального ринку канабісу подвоїться і досягне $ 22.2 млрд. Потім очікується якісний стрибок продажів в США, якщо FDA врегулює споживання THC на федеральному рівні і компанії отримають новий імпульс для інвестицій. В Австралії за даними, до 2020 року кількість медичних препаратів на основі конопель зросли в 4 рази та принесли у скарбницю $1 млрд. Лондонською консультативною групою Prohibition Partners - європейський ринок марихуани оцінюється до 20 млрд. євро до 2024 року: Потенційний ринок медичної коноплі досягне 2,25 мільярда євро, потенційна рекреаційна ринкова вартість досягне 0,15 млрд євро. New Frontier Data оцінює, що загальна вартість попиту на коноплю в Європі становить 42,9 млрд. доларів.

 

 

Проблема легалізації легких наркотиків постала вже давно і на сьогодні маємо наступний результат. Першою країною в світі, яка повністю легалізувала марихуану, став Уругвай. Продавати її можуть тільки офіційні органи. Купити - можуть тільки громадяни старші 18 років, які попередньо зареєструвалися в спеціальній базі даних. Іноземним туристам купувати і вживати марихуану заборонено. Друга країна в світі, де повністю дозволений канабіс - Канада. Медична конопля була легалізована в 2001 році, коли уповноважені пацієнти змогли отримати ліцензію на вирощування конопель в домашніх умовах. 1 квітня 2014 року набули чинності нові правила, Положення про марихуану для медичних цілей (MMPR) замінили попередні Положення про медичний доступ до марихуани (MMAR). У Канаді була створена схема ліцензування, згідно з якою уповноважені виробники виробляють та продають сушену та свіжу квітку конопель та олію конопель пацієнтам із відповідною медичною документацією. Сенат Канади проголосував 7 червня 2018 року за легалізацію рекреаційного канабісу.

Федеральний уряд узаконив рекреаційну конопель 17 жовтня 2018 року, але залишив за провінціями та територіями контроль за розподілом та продажем. Федеральне законодавство, поряд із суворими правилами: дозволяти дорослим мати до 30 грамів законно виготовленого конопель; дозволяти дорослим вирощувати до чотирьох рослин конопель на домогосподарство; встановити мінімальний вік для придбання та використання у віці 18 років, з можливістю для провінцій збільшити віковий обмеження; запровадити регулятивний режим ліцензованого виробництва конопель, який контролюватиметься федеральним урядом; забезпечити регулятивний режим розповсюдження та продажу конопель, який контролювався б урядом провінції; і встановити нові положення щодо боротьби з керуванням транспортними засобами з обмеженими наркотиками, а також внести кілька змін до загальної законодавчої бази щодо врегулювання керування транспортними засобами з порушеннями алкоголю. Станом на жовтень 2020 року налічується 507 федеральних власників ліцензій, у тому числі 401 ліцензія на вирощування, 303 ліцензії на переробку та 230 ліцензій на продаж (медичної) канабісу. Аналітики прогнозують, що обсяг в галузі в кінцевому підсумку може коштувати десь між 4,9 млрд. та 8,7 млрд. доларів на рік. Починаючи з 17 жовтня 2019 року, їстівні, тематичні видання та витяги дозволяється законно продавати. В упаковках їстівних продуктів не дозволяється перевищувати 10 міліграм THC, тоді як екстракти та тематичні матеріали не можуть перевищувати 1000 міліграм THC.

 

 

Вживання канабісу в медичних цілях (медпрепарати та олія на основі канабіотів) дозволено в наступних європейських країнах - Данії, Австрії, Італії, Швейцарії, Польщі, Фінляндії, Північної Македонії. Крім того, медична марихуана дозволена в Туреччині, Ізраїлі, Росії, Замбії, Зімбабве, Перу, Таїланді (легалізована у 2018 році під «Новий рік»), Вануату та Панамі.

В Ізраїлі вживати марихуану з дозволу лікаря можна з 1994 року, а в 2017 році уряд пом'якшив покарання за вживання в громадському місці - тепер за це загрожує штраф, а не кримінальна відповідальність. У Нідерландах ще раніше прийнята особлива політика щодо наркотичних речовин, в основі якої лежать два принципи. По-перше, в країні була проведена так звана декриміналізація наркотиків, тобто вживання наркотичних речовин стало проблемою громадської охорони здоров’я, а не злочином. По-друге, політика з наркотиків строго регулюється «опіумним законом», в якому окрім іншого проводиться чіткий поділ наркотиків на важкі і легкі. При цьому легалізації наркотичних речовин немає, і всі наркотики залишаються забороненими. Однак, завдяки поділу наркотиків на два типи, існує і різниця між караним або некараним вживанням заборонених речовин. Вживання, оборот, виготовлення, продаж і ввезення в країну наркотиків зі списку важких заборонені законом і суворо присікаються, в той час як зберігання і вживання легких наркотиків, наприклад марихуани, незважаючи на нелегальність, в деяких випадках зовсім не карається і вважається не злочином, а проступком. Однак оборот легких наркотиків знаходиться також під контролем держави, включаючи роботу так званих koffie-shops. Основна мета такої політики полягає в тому, щоб чітко розділити два ринки збуту важких і легких наркотиків і тим самим захистити людей, що вживають легкі наркотики, від підпільного кримінального світу. Більш того, це сприяє збереженню спокою в суспільстві, веде до скорочення рівня злочинності та допомагає вберегти людей від переходу на більш важкі наркотики. У кава-шопі одночасно може бути до 500 грамів наркотику. Продають зілля лише за умови, досягнення 18 років і не більше 5 г.

У Таїланді жителі країни мають змогу зберігати необхідну кількість медичної марихуани, якщо вони матимуть відповідний рецепт або інший документ, що дає їм таке право. Ліцензії на виробництво і продаж марихуани в Таїланді суворо контролюються. В змінах до закону також зазначено, що нові правила розповсюджуються не лише на марихуану, а й на кратом - рослину, поширену у Південно-східній Азії, яку часто використовують як стимулятор. У Німеччині марихуана нелегальна, але за особисте вживання в невеликих кількостях не карають. Причому в кожному регіоні встановлений свій обсяг марихуани для особистого володіння. Частково легалізований канабіс також в Британії, Бельгії (дозволене зберігання не більше 3 г, заборонено куріння в громадських місцях, застосовується в медичних цілях), Іспанії, Португалії, Чехії, Словенії, Хорватії, Норвегії, Греції, Непалі, Австралії, Грузії, Індії. Наприклад, у Великій Британії придбати медичний канабіс можна виключно за рецептом. Лікарі зможуть виписувати такі рецепти лише в суворо визначених випадках, коли інші препарати неефективні.

У США в кожному штаті свої правила на рахунок канабісу. На листопад 2020 року понад 25 штатів США (Аляска, Аризона, Арканзас, Вермонт, Вашингтон, Гаваї, Делавер, Іллінойс, Каліфорнія, Колорадо, Коннектикут, Массачусетс, Мічиган. Монтана, Мен, Невада, Нью-Джерсі, Нью-Гемпшир, Нью -Мексіко, Орегон, Род-Айленд, Північна Дакота, Флорида, Південна Дакота) дозволили використовувати марихуану в медичних цілях. На початок листопада 2020 року повністю легалізували як медичне, так і рекреаційне використання конопель наступні штати і території США: Аляска, Аризона, Вашингтон, Каліфорнія, Колорадо, Массачусетс, Монтана, Мен, Невада, Нью-Джерсі, Орегон, округ Колумбія і Південна Дакота. При цьому за федеральним законодавством марихуана належить до заборонених речовин. Таким чином, використання марихуани заборонено в тих штатах і територіях США, де поки не прийняті закони про легалізацію. У січні 2014 року, за результатами референдуму, штат Колорадо повністю легалізував канабіс як для медичних, так і для рекреаційних цілей. Прогнозований обсяг збуту за 2014 становить близько 1 мільярда дол. США. Згідно з новим законом, канабіс буде продаватися за тими ж нормами, що і алкоголь, і обкладатися таким же податком. У листопаді 2016 року жителі ще чотирьох північноамериканських штатів - Каліфорнії, Массачусетса, Невади і Мена - проголосували за легалізацію марихуани в рекреаційних цілях. З 1 січня 2018 року в найбільшому штаті США - Каліфорнії вступив в силу закон про легалізацію вживання марихуани в рекреаційних цілях. Закон дозволяє громадянам старше 21 років мати при собі до 31 г (1 унція) марихуани, а також вирощувати до шести рослин конопель в домашніх умовах. Вживання марихуани в громадських місцях заборонено.

В

У Західній Австралії дозволене зберігання і вирощування до 2 рослин; в Австралійській столичній території дозволено зберігання до 25 г; в Південній Австралії, Новому Південному Уельсі і Тасманії зберігання гашишу вважається досить несерйозним порушенням. В Аргентині — кримінально не переслідується за зберігання в невеликих розмірах. У Мексиці дозволено зберігання не більше 5 г ( стосується будь-яких канабіотів). У Росії діє закон «Про наркотичні засоби і психотропні речовини». Також наркотичних засобів стосуються статті 228-233 Кримінального кодексу РФ. У Росії марихуана належить до I списку заборонених речовин (речовини, вилучені з цивільного обороту без винятків). Вживання наркотичних речовин за призначенням лікаря не є кримінальним правопорушенням. Однак особа, що займається виробництвом, збутом, пересиланням наркотичних речовин, а також схиляє до вживання інших, підлягає кримінальній відповідальності. Безоплатна передача (дарування) також є збутом. Згідно з законодавством РФ, незаконним є розмір, починаючи з т. зв. «Значного розміру» (до 1 січня 2013 року - великого розміру). Значний розмір затверджується Урядом РФ і з 1 січня 2013 р становить 6 грамів (після висушування до постійної маси при температурі від +110 до +115 градусів (Фаренгейта) для марихуани (канабісу) і 2 г для гашишу.

Існують повідомлення, що у штатах, де легалізували канабіс, вживання наркотиків серед підлітків або зменшилось, або залишилося на попередньому рівні (хоча конкретики в цьому питанні немає). Проте за даними іншого дослідження, серед респондентів віком від 12 до 17 років поширеність вживання марихуани за останній місяць та частого вживання в минулому місяці після прийняття державного законодавства про захист прав людини не змінилася в загальній вибірці та серед споживачів. Однак після прийняття RML( законодавства, про декриміналізацію) поширеність CUD за минулий рік дещо зросла серед усіх респондентів від 12 до 17 років (2,18% до 2,72%; АБО, 1,25; 95% ДІ, 1,01-1,55). Це збільшення було на 25% вищим, ніж для учасників тієї ж вікової групи в штатах, де законодавство про захист прав людини не застосовується. Серед користувачів минулого року показник CUD збільшився з 22,80% до 27,20% (АБО, 1,27; 95% ДІ, 1,01-1,59). У групі у віці від 18 до 25 років не було виявлено різниці після прийняття державного закону про RML у вживанні марихуани за останній місяць, частому вживанні в минулому місяці або CUD минулого року в загальній вибірці. Серед респондентів у віці 26 років і старше вживання марихуани за останній місяць після прийняття законодавства зросло з 5,65% до 7,10% (АБО, 1,28; 95% ДІ, 1,16-1,40). Крім того, часте вживання за останній місяць збільшилося з 2,13% до 2,62% (АБО, 1,24; 95% ДІ, 1,08-1,41), а КУД минулого року збільшився з 0,90% до 1,23% (АБО, 1,36; 95% ДІ, 1,08- 1,71). Серед користувачів часте вживання в минулому місяці та CUD минулого року не зросли. Серед підлітків, які споживають марихуану, поширеність CUD дещо зросла після прийняття RML.

Економісти Едвард М. Шепард та Пол Р. Блеклі з коледжу Ле Мойн виявляють, що медична марихуана пов'язана із значним зменшенням кількості насильницьких злочинів. Переглядаючи дані про злочинність із 11 штатів на заході, сім з яких мали закони про медичну марихуану до 2009 року, вони не бачать «жодних доказів значного, негативного впливу MML на злочинність». Натомість вони підозрюють падіння участі злочинних організацій після того, як марихуана легалізована для медичного використання, і роблять висновок: "MMLs, ймовірно, приносять чисті вигоди для суспільства". Переглядаючи дані про злочинність до та після депеналізації марихуани у Сполученому Королівстві у 2004 році, Н. Браакманн та С. Джонс із Ньюкаслського університету припускають, що більшість видів злочинності, ризикованої поведінки та насильства падають. Але вони спостерігають збільшення від 5 до 7 відсотків майнових злочинів серед вікових груп від 15 до 17 років.

Хоча зазначені дослідження варто розглядати зважено, адже їх проведення може бути зумовленим широкою інформаційною компанією щодо легалізації канабіоїдів.

Розповсюдження, продаж чи зберігання марихуани в Україні є незаконним. Канабіс, смола канабісу, екстракти та настойки канабісу входять в список «Особливо небезпечні наркотичні засоби, обіг яких заборонено». Культивування рослин роду коноплі для промислових цілей, за винятком виробництва та (або) виготовлення наркотичних засобів і психотропних речовин, допускається за умови використання насіння, зібраного із сортів рослин, у висушеній соломі яких вміст тетрагідроканнабінолу не перевищував 0,08 відсотка. У кримінальному кодексі за вирощування та розповсюдження канабісу та канабіодів передбачена кримінальна відповідальність. «Незаконний посів або незаконне вирощування снотворного маку в кількості до ста рослин чи конопель у кількості до десяти рослин - тягнуть за собою накладення штрафу від вісімнадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно вирощуваних наркотиковмісних рослин. Незаконний посів або незаконне вирощування снотворного маку в кількості від ста до п'ятисот рослин чи конопель у кількості від десяти до п'ятдесяти рослин - караються штрафом від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років». Зберігання до 5 грамів передбачає адміністративну відповідальність, більше 5 г кримінальну.

За легалізацію медичного канабісу виступала в.о. міністра охорони здоров'я У. Супрун. Відповідні зміни нібито намагалися ввести у Постанову КМУ №188 від 2008 року й відповідний наказ МОЗ. Але питання так і не було розглянуте в Уряді. За однією з версій тому, що частині посадовців, які співпрацюють з канабісним лоббі в Україні потрібен Закон і створення окремої економічно-господарської галузі від посіву до виробництва. А потреба в таких ліках може складати 1-5% важкохворих і інших пацієнтів, які мають алергію на інші знеболювальні. Якщо брати дані МОЗ, то це приблизно 50-70 тис. осіб. Тобто потрібні були не ліки, які можна було легалізувати рішенням уряду й придбати закордоном, а створення нової галузі. У парламенті також був зареєстрований відповідний законопроект, але депутати його не розглядали.

Наступник Супрун на посаді глави МОЗ – З. Скалецька обіцяла покроково розширювати доступ до ліків з медичним каннабісом. Але виконати обіцянку вона не встигла у зв‘язку з низьким терміном перебування на посаді. Міністр внутрішніх справ А. Аваков рік тому говорив, що перш ніж обговорювати використання медичної марихуани потрібно напрацювати єдиний підхід. Зробити це повинні МВС, Міністерство охорони здоров'я і релігійні організації. Глава фракції «Слуг народу» Д. Арахамія пообіцяв підтримати легалізацію медичного канабісу. «Є медичний канабіс у вигляді крапель, масел, що застосовуються для лікування онкохворих і для лікування посттравматичного синдрому. Моя позиція - ми повинні не говорити про локальне виробництво, а можемо надати Міністерству охорони здоров'я право імпортувати вже готові препарати, подивитися, як держава буде регулювати це питання. Якщо в цьому немає ніяких ризиків, то наступним питанням стане це виробництво організувати в Україні. Ось в цьому питанні я буду підтримувати. Якщо говорять про так званої рекреаційної, як це в Америці зроблено, я буду категорично проти, тому що мені здається, що суспільство до цього не готове». Кандидат в мери Києва та нардеп І. Верещук обіцяла голосувати за легалізацію медичного канабісу, якщо така ініціатива буде винесена на розгляд парламенту. О. Качура у січні 2020 року вказував що обіцяє прийняти закон про легалізацію медичного канабісу після проведення референдуму. 10 листопада стало відомо про підготовку у Верховній раді законопроекту про легалізацію медичного канабісу. Документ має регулювати його застосування при виробництві ліків. Предстоятель ПЦУ митрополит Київський і всієї України Епіфаній заявив, що легалізація канабісу в Україні можлива лише у випадку вживання його у медичних цілях, на користь здоров’ю людини.

П. Казар’ян, глава Центру ресоціалізації наркозалежних «Джерело» зазначив, що ініціатива по легалізації канабісу – це суто бізнес проект. Автори ініціативи виставляють живим заслоном численних хворих, які дійсно потребують допомоги. «При цьому ховаючи справжні наміри – заробити шалені статки на болю і здоров’ї українців. Чому про хворих з рідкісними захворюваннями згадали саме в контексті лікування марихуаною? Пропагують наче панацею для них виключно канабіс. Але ж це — маніпуляція. Неприкрита і брудна».

Отже, повністю легалізували марихуану тільки в двох країнах: Уругваї та Канаді. Тобто в цих країнах дозволено вирощувати, зберігати і вживати. У 30 країнах дозволили часткове використання марихуани: США, Мексика, Парагвай, Бразилія, Чилі, Беліз, Еквадор, Колумбія, Аргентина, Венесуела, Ямайка, Болівія, Іспанія, Португалія, Нідерланди, Франція, Бельгія, Великобританія, Німеччина, Чехія, Мальта, Люксембург, Камбоджа, Австралія, Хорватія, Непал, Норвегія, Словенія, Греція, Кіпр, Індія. Ще 14 країн дозволили використання каннабіса виключно в медичних цілях:

  • Панама;

  • Перу;

  • Ізраїль;

  • Данія

  • Австрія;

  • Туреччина;

  • Росія;

  • Фінляндія;

  • Італія;

  • Замбія;

  • Македонія;

  • Польща;

  • Швейцарія;

  • Зімбабве.

В Україні діє повна заборона на вирощування, вживання розповсюдження і використання коноплі для будь-яких цілей, окрім продовольчих. У список "Особливо небезпечні наркотичні засоби" входить: канабіс, смола канабісу, екстракти і настойки канабісу. Зберігання до 5 грамів передбачає адміністративну відповідальність за зберігання понад 5 грамів - кримінальне переслідування. Варто також зазначити, що в Україні вирощують опіумний мак і роблять з нього лікарські наркотичні засоби. Але для цього не приймали спеціалізованого законодавства. Проте для препаратів канабіоїду вимагають окремого закону. Причина в тому, що частина посадовців, які співпрацюють з канабісне лоббі хочуть закон, а не зміни до постанови КМУ та наказу МОЗ, оскільки це буде окрема галузь у бізнесі. Вирощування, переробка, виробництво та реалізація приносять достатньо великі кошти а потреба 1-5 % хворих, можемо просто придбати для пацієнтів ці ліки за кордоном, незважаючи на те, що подібні лікарські засоби трамадол і метадон, після їх ліцензування в Україні продовжують продавати на «тіньовому!» ринку. Підсумовуючи варто наголосити, що найбільшими лобістами серед політичних партій, які виступають за легалізацію канабісу є «Слуга Народу» , інші політичні сили або обережно-нейтральні ( «Європейська Солідарність», «Батьківщина» або виступають проти - «ОПЗЖ».

Крім того, підняття питання стосовно легалізації не тільки медичного канабісу, а взагалі марихуани може поставити певні політичні сили у невигідне становище перед своїми виборцями, оскільки згідно соціологічних даних значна частина населення України виступають проти. Ще один важливий момент – рейтинги. Як показали місцеві вибори, значна частина партій втратили частку активних виборців і піднімання постійно дискусійних питань може неоднозначно вплинути на подальші вподобання виборців до певних політичних сил, а на можливих парламентських виборах і докорінну зміну політичної еліти в Україні.

Особисто для В. Зеленського й його команди тема «легалайзу» також підвищено ускладнена. Адже в суспільстві давно циркулюють слухи про вживання ними марихуани. Це ризик команда влади здається не до кінця прорахувала, чи то потрапила в пастку опонентів.

Загалом, на нашу думку, раціональним підходом до цієї ситуації могло б стати внесення канабіоїдів до списку наркотичних знеболювальних МОЗ, які закупаються в іноземних виробників та відпускаються виключно за рецептами для хворих, що мають підтверджені алергічні реакції на інші знеболювальні. Створення ж ринку, виробництво, чи тим паче, продаж в рекреаційних цілях в умовах слабкої й корумпованої держави, яка не може забезпечити ефективних механізмів контролю за цим ринком, навряд чи можна вважати доцільним й може потягнути тяжкі наслідки для суспільства.

 

Д. Лагоша, Р. Бортнік