СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ З ІРАНОМ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ: енергетична складова в контексті політики провідних країн світу

СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ З ІРАНОМ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ: енергетична складова в контексті політики провідних країн світу

Проаналізовано сучасний стан економічного співробітництва України з Іраном. На основі проведеного аналізу обґрунтовано висновок про те, що для України Іран залишається одним з основних торгових партнерів, а економічні інтереси Ірану щодо розвитку Євро-Азійського енергетичного співробітництва співпадають з геостратегічними цілями України.

Формулюються висновки та рекомендації для України щодо розширення співробітництва з Іраном в економічній сфері, у першу чергу, в нафтогазовій галузі, у тому числі й щодо реалізації проектів використання транзитних можливостей України для надходження іранського газу до європейських країн.

Ключові слова: Україна, Іран, економічне співробітництво, Євро-Азійське енергетичне співробітництво, нафтогазова сфера.

Нагорный С.С., Нагорный Д.С. СОТРУДНИЧЕСТВО УКРАИНЫ С ИРАНОМ В ЭКОНОМИЧЕСКОЙ СФЕРЕ: энергетическая составляющая иранского вопроса в контексте политики ведущих стран мира

Проанализировано современное состояние сотрудничества Украины с Исламской Республикой Иран (ИРИ) в экономической сфере. На основе проведенного анализа обоснован вывод о том, что для Украины ИРИ остается одним из основных торговых партнеров, а экономические интересы ИРИ по развитию Евро-Азиатского энергетического сотрудничества совпадают с геостратегическими целями Украины.

Формулируются выводы и рекомендации по расширению сотрудничества между Украиной и ИРИ в экономической сфере, в первую очередь в нефтегазовой отрасли, в том числе и по реализации проектов использования транзитных возможностей Украины для поступления иранского газа в европейские страны.

Ключевые слова: Украина, Иран, экономическое сотрудничество, Евро-Азийское энергетическое сотрудничество, нефтегазовая сфера.

Nagornyy Sergiy, Denis Nagornyy THE COLLABORATION OF UKRAINE WITH IRAN IN ECONOMIC SPHERE: a power constituent is in the context of a policy of the leading word’s countries

The curent collaboration is analysed between Ukraine and Islam Republic Iran (IRI) in the economic sphere. On the basis of the analysis substantiates the implication that IRI is remaining for Ukraine IRI as a major partner and IRI’s economic interests for developmenting of the Euro-Asia energy collaboration coincide with Ukraine’s geostrategic aims.

Conclusions and recommendations are formulated on expansion of collaboration between Ukraine and IRI in an economic sphere, above all things in the oil and gas sphere, including on realization of projects of the transit’s use possibilities of Ukraine for entering of Iranian gas to the European countries.

Keywords: Ukraine, Iran, economic sphere, Euro-Asia energy collaboration, oil and gas industry.

Інтереси України щодо співробітництва з Іраном в економічній сфері спрямовані на: 1) Перетворення Ірану на вигідного та надійного партнера нашої держави в регіоні Середнього Сходу1; 2) виконання завдань диверсифікації шляхів енергопостачання; 3) здійснення ефективної співпраці з Іраном щодо гарантування миру і стабільності в регіоні.

Мета статті – Проаналізувати сучасний стан економічного співробітництва України з Іраном, висвітлити проблеми і перспективи розвитку українсько-іранського співробітництва в енергетичній галузі в контексті провідних країн світу.

Безперечно, ті чи інші аспекти теми, переважно економічного співробітництва України з Іраном, розглядалися українськими науковцями, як М. Гончар, С. Корсунський, С. Нагорний, Б. Парахонський, В. Саприкін, Ю. Скороход, В. Швед та інші. Це також колективні праці – «Азійський напрям зовнішньої політики України: проблеми і перспективи. Аналітичні оцінки» [1], «Близький Схід: міжнародна безпека, регіональні відносини та перспективи для України» [2], «Енергетична безпека України» [3], в яких автори розглядають проблеми енергетичної безпеки України, аналізують різні аспекти співпраці України з країнами Близького i Середнього Сходу (БСС), висвітлюють питання диверсифікації джерел постачання енергоносіїв з країн БСС та ефективного використання енерготранзитного потенціалу України, а також відзначають проблеми енергозбереження й альтернативні джерела енергоресурсів на БСС.

Реалізація планів економічного співробітництва з Іраном характеризується відсутністю принципових протиріч, які б заважали розбудові двосторонніх торговельно-економічних відносин між нашими державами, але існує низка проблем, які певним чином впливають на розвиток відносин у сфері двостороннього економічного співробітництва.

    Вкрай складна зовнішньополітична та зовнішньоекономічна ситуація, що склалася навколо Ірану у зв’язку з його „ядерною програмою”. Загроза посилення з боку РБ ООН економічних санкцій значною мірою знизили економічну стабільність та інвестиційну привабливість Ірану. З огляду на дану проблему, можна стверджувати, що у найближчому майбутньому спостерігатиметься активізація зусиль керівництва Ірану в напрямі диверсифікації джерел надходження інвестицій в економіку країни з метою мінімізації наслідків економічних санкцій проти Ірану.

Довідково: 4 лютого 2009 р. у м. Вісбаден (Німеччина) відбулась зустріч дипломатів п’яти постійних членів Ради безпеки ООН плюс Німеччина. У ході зустрічі була проведена нарада щодо „Іранської ядерної програми”. За результатами зустрічі був прийнятий документ, в якому було визначено, що Іран має згорнути програми збагачення урану та відкрити міжнародним інспекторам доступ до всіх атомних об’єктів в Ірані. Протягом 2009 р. президент США Б. Обама неодноразово підкреслював у ЗМІ свою позицію щодо недопущення критичних заяв президента Ірану М. Ахмадінежада стосовно Ізраїлю. 19 квітня 2009 р. Б. Обама у своєму зверненні, яке було показане по іранських телеканалах („Аль-Алам Джалілі”, „Іраніан ТВ”, „ПрессТв” та інших), запропонував почати відносини між США й Іраном з чистого аркуша і продемонстрував відкритість та готовність щодо дипломатичних зв’язків з Тегераном. На початку грудня 2009 р. глави МЗС 27 країн Євросоюзу посилили санкції проти Тегерана.

Переговори з вищезазначеної проблематики були перервані в 2009 р., коли рада керівників МАГАТЕ засудила Іран за будівництво другого заводу по збагаченню урану і закликала Тегеран підтвердити, що “не ухвалювалися рішення про будівництво інших ядерних об’єктів, які не заявлені агентству”. Протягом 2010-2012 рр. в Перській затоці відбулися випробування низки ракет великої дальності в рамках 10-денних навчань військово-морських сил Ірану. Зона маневрів становить близько двох тисяч квадратних кілометрів в міжнародних водах Індійського океану – від Ормузської протоки до Оманської затоки. Пуски ракет є завершальною частиною військово-морських навчань підготовки військово-морського флоту Ірану стосовно можливого протистояння з противником під час бойових дій. Навчання проходять на тлі нового витка напруженості навколо ядерної програми Ірану. Загострення ситуації відбулося після заяв іранської влади у 2010-2011 рр про можливе перекриття Ормузської протоки – найважливішого морського шляху для експорту нафти і газу з Перської затоки, якщо Захід введе нові, жорсткіші санкції відносно Тегерана через його ядерну програму (Ормузська протока сполучає Персидську затоку, де знаходяться багаті нафтою країни – Бахрейн, Кувейт, Катар, Саудівська Аравія та ОАЕ, з Індійським океаном. Близько 40% всієї нафти, що транспортується в світі проходить через Ормузську протоку). Вашингтон заявив, що протока є життєво важливою для забезпечення не тільки країн регіону, але і самого Ірану, і пообіцяв дати відповідь на “недружні дії”.

21 листопада 2011 р. Великобританія вирішила ввести додаткові санкції у зв’язку з ядерною програмою Ірану. Міністр фінансів Сполученого Королівства Джордж Осборн оголосив про припинення всіх справ з іранськими банками. Це викликало хвилю протестів і невдоволення в Ісламській Республіці. Демонстрації переросли в погроми. 29 листопада 2011 р. іранські студенти напали на посольство Великобританії. Вони захопили і кілька годин утримували будинок британської місії в Тегерані і спалили прапор Сполученого Королівства. Світові лідери негайно вимагали від Ірану покарати винних, однак іранська влада звільнила учасників заворушень. При цьому Тегеран приніс Лондону офіційні вибачення за напад на посольство. Британський прем’єр Девід Кемерон назвав акцію іранських студентів “обурливою і безвідповідальною” і погрожував “серйозними наслідками”. Великобританія відкликала своє посольство з Тегерана і зажадала від всіх іранських дипломатів покинути Сполучене Королівство протягом 48 годин. Потім своїх представників в Ірані відкликали Німеччина, Франція, Нідерланди і Італія.

1 грудня 2011 р. Міністри закордонних справ країн Євросоюзу за підсумками засідання в Брюсселі домовилися посилити санкції відносно Ірану і Сирії, істотно розширивши “чорні списки”. В нові списки по Ірану у зв’язку з суперечливою ядерною програмою країни потрапили ще 180 різних компаній і установ. Згодом лідери 27 країн ЄС досягли угоди про введення в січні 2012 р. нових санкцій проти Ірану. Пізніше свій варіант санкцій проти Ірану розробив Конгрес США.

Після чергового раунду переговорів між «шісткою» міжнародних посередників у форматі 5+1 (п’ять постійних членів РБ ООН і Німеччина) й Іраном 5-6 квітня 2013 р. в Алматі. Голова парламентської комісії з національної безпеки і закордонних справ іранського парламенту Алаеддін Боруджерді зробив заяву , що Іран може вийти з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), якщо західні країни не визнають його право на мирний атом «Для Ірану неприйнятно дотримуватися положень ДНЯЗ і правила МАГАТЕ, у той час як США та Захід ігнорують Договір, зокрема його статтю V про скорочення ядерної зброї і статтю IV – про невід’ємне право кожної держави на використання цивільної атомної технології», – сказав парламентарій «Тому Ірану немає жодного сенсу залишатися учасником ДНЯЗ, і парламент може розглянути це питання», – сказав він, підкресливши, що «всі варіанти залишаються на столі парламентаріїв».

Таким чином, за підсумками чергових зустрічей протягом 2013 року сторонам не вдалося вийти на взаєморозуміння щодо шляхів врегулювання іранської ядерної проблеми, а також строки та місце проведення чергового раунду через низку причин: 1) Вже 35 років іранська ядерна програма закладена серед пріоритетів зовнішньої політики Ірану і для того щоб вирішити цю проблему треба світовій спільноті переглянути іранську зовнішню політику на що Іран ніколи не погодиться у звязку з іранським мінталитетом щодо сприйняття загрози нових викликів стосовно своїх традицій; 2) Іран ратифікував ДНЯЗ у 1970 році, а в грудні 2003 року підписав Додатковий протокол до угоди про гарантії з МАГАТЕ, але досі не ратифікував його; 3) Іран як і раніше відмовляється припинити роботи по збагаченню урану, наполягаючи, що його ядерна програма носить мирний характер. 31 грудня 2011 р. Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) оприлюднило доповідь, в якій вперше стверджується, що дії Ірану можуть бути спрямовані на отримання ядерної зброї – чого побоюється Захід.

Нині загроза нанесення США ударів по ядерних об’єктах Ірану істотно знижена, й американські військові продовжують скорочувати угрупування в регіоні Перської затоки. За висновками експертів, сьогодні Пентагон не має у своєму розпорядженні в цьому регіоні необхідного складу сил і засобів щодо проведення повітряної операції по знищенню іранських ядерних об’єктів. Не виключено, що метою затримки введення нових санкцій є намаганнянадати президенту США ще один „козир” у переговорах з Іраном. Європейці мають намір чекати до того моменту, коли Б. Обама сформулює свою доктрину відносно Ірану (до кінця 2014р.), в яку можуть бути включені прямі переговори американців з керівництвом цієї країни.

    Негативне ставлення керівництва Ірану щодо підтримки офіційним Києвом міжнародних санкцій щодо Ірану. Так, наприклад, Українаприєдналась до виконання пункту 19 резолюції 1737 (2006 р.), пункту 8 резолюції 1747 (2007 р.) та пункту 13 резолюції 1803 (2008 р.) Ради безпеки по Ісламській Республіки Іран(резолюція 1803 підтверджує раніше ухвалені санкції щодо транзитних та торговельних операцій з Іраном і закликає Тегеран виконувати свої обов’язки щодо нерозповсюдження ядерної програми) та пунктів 1-24 Резолюциї 1929 (9-th of June 2010) Мандат Групи був оновлений Резолюції 2049 (2012)2. Вказані дії України розцінюються іранською стороною як такі, що суперечать духу та принципам взаємовигідного співробітництва між нашими країнами.

    Низька інтенсивність політичних відносин між Україною та Іраном, яка останнім часом пояснюється, з одного боку, вичікувальною позицією іранських владних структур з огляду на складну соціально-політичну ситуацію в Україні, а з іншого – в Україні також очікують на покращення міжнародного становища навколо Ірану, перш за все, шляхом нормалізації відносин з провідними країнами Заходу. При цьому Україна виступає за мирні шляхи вирішення „іранської проблеми”. Отже подальший розвиток українсько-іранського співробітництва до певної міри стримується через наявність у нашої держави низки міжнародних зобов’язань.

    На українсько-іранські відносини досі впливає відмова України від „Бушерського контракту” під тиском США. Наша держава відмовилась від участі харківського „Турбоатому” в ірано-російському договорі щодо постачання до Ірану устаткування до атомної електростанції в м. Бушер (Іран), у результаті терміни здачі в експлуатацію АЕС „Бушер” відкладалися кілька разів.

Довідково: 22 вересня 2009 р., за повідомленням інформагентство „ІРНА”, віце-президент Ірану, голова Організації по атомній енергії А. А. Салєх заявив, що АЕС „Бушер” готова на 96 % (майже все обладнання станції встановлене) і незабаром почнеться тестування цієї станції (до кінця 2009 р.). Нині АЕС «Бушер» выводиться на рівень потужності 100% і вже видає електрики в енергомережу країни.

Серед найбільш вагомих проблем співробітництва України з Іраном в енергетичній галузі відзначимо:

5. В умовах світової фінансово-економічної кризи, збільшується ризик витіснення значної частки української продукції (хімічної, металургійної, машинобудівної) та знижується конкурентоспроможність України на перспективному іранському ринку.

Найбільш перспективними напрямами співробітництва між Україною та Іраном в економічній сфері є енергетика, нафтопереробка, нафтохімія, металургія, гірнича промисловість, літакобудування, транспорт, машинобудування, сільське господарство, підготовка кадрів.

Започатковано українсько-іранське співробітництво в інших  високотехнологічних сферах: суднобудуванні, важкому машинобудуванні, гірничовидобувній промисловості, будівництві, хімічній промисловості тощо.

Подальший розвиток українсько-іранських відносин у галузі торговельно-економічного та науково-технічного співробітництва відбуватиметься як шляхом реалізації підписаних раніше на міждержавному рівні спільних проектів, у чому більшою мірою зацікавлена іранська сторона, так і в напрямку співробітництва на рівні приватних структур.

Прогнозується поступове зміщення акцентів від звичайного імпорту продукції українського виробництва до її імпорту за умов трансферу технологій, створення спільних виробництв на території Ірану.

У науково-технічному співробітництві України та Ірану залишаються наступні перспективні напрями:

у галузі літакобудування:

    співробітництво в рамках спільного українсько-іранського проекту щодо виробництва в Ірані літака Ан-140 (ІрАн-140); нарощують експортний обсяг авіаційної продукції до Ірану українські авіаційні підприємства – АНТК ім. Антонова (м. Київ), ОАО „Мотор Січ” (м. Запоріжжя) та Харківське державне авіаційне виробниче підприємство (ХДАВП, м. Харків);

    започатковано переговорний процес щодо виробництва в Ірані нового сімейства українських літаків Ан-148;

    передача технології3, ноу-хау та інжинірінга (передбачено на правах ліцензійного договору „Контракт про спільне виробництво проектування передачі технологіїта виготовлення літака АН-140.№ 141/3/10.11-140-74-1 від 3 грудня 1995 р.”, є обов’язковою частиною контракту) виробництва авіаційних двигунів і технології організації їх сервісного обслуговування;

Довідково: у червні 2009 р. Україна і Росія уклали з Іраном тристоронній Меморандум про постачання 50 лайнерів Ан-148. Нині ведуться переговори про збільшення постачань лайнера Ан-148 Ірану до 80 штук. Очікується, що контракт на постачання літаків буде підписаний до кінця 2009 р. За попередньою угодою частина Ан-148 буде поставлена до Ірану в зібраному стані, останні – у вигляді машинокомплектів, з яких літаки збиратимуться на іранському підприємстві „ХЕСА”.

у транспортній сфері:

    проектування залізничних магістралей, ремонт локомотивів тощо;

    електрифікація залізниць;

    надання технічних та інженерних послуг для проектування та виконання проектів доріг і залізниць;

    підготовка іранських фахівців у галузі залізничного транспорту;

    сприяння функціонуванню транзитного коридору „Північ-Південь” з метою активізації двостороннього економічного співробітництва;

у галузі промисловості:

    співпраця в галузі видобування корисних копалин;

    передача технологій для модернізації об’єктів металургійної та гірничовидобувної промисловості;

    співробітництво у сфері виробництва феросплавів.

Договірно-правова база українсько-іранських відносин у цілому забезпечує юридичне підґрунтя для розвитку співробітництва між Україною та Іраном у торговельно-економічній сфері. На сьогодні між двома країнами укладено та діють 18 документів, що регулюють торговельно–економічні відносини між двома країнами.

Довідково: основоположними документами двосторонніх відносин є Декларація про принципи дружнього співробітництва між Україною та Ісламською Республікою Іран (26 квітня 1992 р.) та Меморандум між Кабінетом Міністрів України та Урядом Ісламської Республіки Іран про торговельно-економічне співробітництво на 2003-2007 рр. (15 жовтня 2002 р.).

Розвиток українсько-іранських відносин у торговельній та економічній галузях координується Міжурядовою українсько-іранською комісією з економічного та торговельного співробітництва (СМК). Міжурядова комісія виконала власний план заходів протягом 2004-2007 рр. Однак її діяльність протягом останніх трьох років фактично згорнута, а останнє (четверте) спільне засідання відбулось 26-27 травня 2004 р. у м. Києві.

Довідково: Спільна українсько-іранська міжурядова комісія з економічного та торговельного співробітництва створена 22 травня 2003 р. на основі Статті 5 Декларації про принципи дружнього співробітництва між Україною та Іраном. Сторони домовились проводити засідання Комісії один раз на рік, почергово в Україні та Ірані. Комісія готує пропозиції й виробляє рекомендації для урядів обох держав щодо реалізації програм і проектів економічного і науково-технічного співробітництва в галузях, що становлять взаємну зацікавленість.

Основними позиціями експорту з України до Ірану протягом 2006-2009 рр. є металопродукція, сільгосппродукція, машини та механізми, продукція хімічної промисловості.

Україна за обсягами експорту до Ірану посідає одне з перших місць серед країн Європи, поступаючись лише Італії, Німеччині та Франції4.

У 2008 р. Іран зайняв п’яте місце серед 24 країн Близького та Середнього Сходу щодо зовнішньоторговельного обігу України з країнами регіону.

У 2008 р. відбулося безпрецедентно різке зростання товарообігу й українського експорту, зокрема – зростання на 67 % порівняно з 2007 р. й на 70 % з 2006 р. (див. Табл. 1).

Згідно з прогнозами Міжнародного валютного фонду, у першому півріччі 2009 р. зростання реального ВВП в Ірані (та інших країнах Перської затоки – Саудівська Аравія, ОАЕ, Катар, Кувейт тощо), високі темпи економічного зростання зберігатимуться (майже 6 %).