Вибори-2019: наскільки реальні передвиборчі заяви Володимира Зеленського

Кандидат в Президенти України, лідер рейтингів Володимир Зеленський зробив ряд економічних і політичних заяв, що викликали у експертів неоднозначну реакцію. МаркерУА проаналізував пропозиції «від Зеленського».

Заяви Володимира Зеленського: короткий перелік

Із тих дозованих висловлювань Володимира Зеленського про його плани як можливого президента України (найбільш розширено висловився 24 березня на телеканалі «1+1» в інтерв’ю ТСН.Тиждень), ми звернули увагу на наступні моменти:

 

1. Повернення Донбасу і Криму

Зеленський пропонує трансформацію переговорного формату, з додаванням представників США і Великобританії; посилення інформаційної війни, зокрема, відкрити російськомовний телеканал, який транслював би, в тому числі, на територію Донбасу; підвищення рівня нашої країни (піднімати економіку, перемогти корупцію). При цьому він визнає, що повернення Криму можливе тільки після зміни влади у Росії. «Своїм прикладом, якщо ми змінимо цю владу, ми покажемо – так може бути», – зазначає кандидат.

2. Економічний блок

Відмовитися від використання готівки при здійсненні розрахунків. Ввести трансформований «закон Лінкольна», суть якого Зеленський пояснює так: «Ти кажеш, що ця людина корупціонер? У тебе є докази? Ти надаєш ці докази прокурору. Прокурор повинен протягом 60 днів розглянути цю справу і стягнути з корупціонера гроші. Причому в подвійному, в потрійному розмірі». Також ввести нульову декларацію, податкову амністію людям, які заробляли гроші і просто ховали їх». «Ми говоримо не про торгівлю наркотиками, зброєю, крадіжку з бюджету. Ми говоримо про інших людей – це заробітчани, бізнесмени дрібні, середні, на яких тиснули правоохоронні органи. Ці люди повинні відкритися, вкласти гроші в українську економіку. Інвестувати в нашу країну. З’являться робочі місця», – упевнений Зеленський.

Заяви Володимира Зеленського про повернення територій

«Говорячи про план по поверненню Донбас, у тому числі, за допомогою розширеного формату переговорів, Зеленський використовував тези Юлії Тимошенко (Будапештський формат+…). Як би там не було, будь-яке розширення «переговорного столу» – тільки в плюс. Аби зрушити проблеми з мертвої точки, – каже економіст, політексперт Тарас Загородній. – Щодо інформаційної війни, то вона у нас і так ведеться. Можливо, не стільки потужно, як хотілося б, але ведеться. А найкращою інформаційною «війною» буде будівництво успішної країни. І ось тут поки у нас величезні проблеми, які ніякої пропагандою не приховаєш».

«Питання щодо вирішення питання Донбасу шляхом підключення США і Великобританії повинно базуватися на політичній волі цих країн, інакше все знову так і залишиться декларативно і на папері. А по їх поведінці ми можемо бачити, що безпосередньо втручатися в конфлікт ні США, ні Великобританія не мають наміру», – зазначає політолог Руслан Бортник.

Заяви Володимира Зеленського: небезпечні ігри з безготівковим розрахунком

За словами Руслана Бортника, для відмови від використання готівки потрібні великі грошові вливання держави для забезпечення можливості безготівкового розрахунку в будь-якій точці країни, реєстрація абсолютно всіх громадян України в банківських системах, наявність відповідної банківської інфраструктури навіть в найбільш далеких селах. Зробити зараз все це просто нереально.

 

Економіст, політексперт Тарас Загородній називає маячнею пропозицію про відмову від використання готівки при здійсненні розрахунків.

«Готівка всім подобається, є купа місць в Європі, де приймають тільки нал. Це інвестбанкірська дурниця, якою хочуть загнати всіх в банки, які не користуються у нас особливою довірою, – пояснює він. – Та й «тіньова економіка» (а це – близько 50% української економіки) обслуговується кешем».

Голова Українського аналітичного центру, економіст Олександр Охріменко згоден з тим, що обмеження на використання готівки вдарить по тіньовому сектору економіки і збільшить потік українців, що виїжджають на заробітки за кордон.

«Складно оцінювати Зеленського в ракурсі економіки. Це все одно, що препарувати виступ «95 кварталу» з точки зору «високої» театральної критики, – відзначає фінансовий експерт Олексій Кущ. – Думати, де там катарсис, очікувати трагедійний хор. При тому, що це не трагедійний, а травестійний виступ. Те ж саме можна сказати про економічні висловлювання Зеленського. Це травесті-економіка. Маскарадне переодягання».

Експерт пояснює, що в економіці є стійкі стереотипи, кожен з яких має під собою якусь основу.

«Наприклад, стереотип про корупцію в Україні, – пояснює Олексій Кущ. – При всій гіперболізації, він має дуже серйозні підстави. А тому його «педалювання» має якийсь позитивний ефект, спонукаючи суспільство намагатися побороти це гальмо в розвитку країни. А ось негативним стереотипом я вважаю розмови про те, що тіньова економіка – це абсолютна шкода. Насправді, в сучасних умовах це не шкода і не користь, а об’єктивний стан економічних відносин між суб’єктами, які за допомогою тіньової економіки утримуються на плаву, забезпечуючи робочі місця, випускаючи продукцію».

Фінансовий експерт зазначає, що Зеленський перебуває у своїй комфортній ніші.

«У нього є власна міні бізнес-імперія, а в портмоне – напевно набір банківських топ-карт, – пояснює Кущ. – І зрозуміти, навіщо мікропідприємцю готівка, йому досить складно. Звідси і щиро нерозуміння, навіщо потрібен «нал». І пропозиції в стилі: «а давайте скасуємо ходіння готівки або зведемо його до мінімуму». У деякому роді в подібному руслі діє НБУ, який вводить фільтри по легалізації, відсікаючи ходіння «готівки». У підсумку мільярди гривень відсічені від легального обігу. Але якщо при нашій корумпованій владі та непродуманій економічній політиці всіх загнати в безнал і змусити заплатити всю шкалу податків, то через місяць ми втрат 30-40% ВВП, залишивши без роботи три-чотири мільйони чоловік. Підприємці не витримають нового формату життя. Це все одно, що піти в ліс, наловити білок, зайців, лисиць, посадити у вузькі клітини, і дивуватися, чому вони не розмножуються і не радіють життю».

Заяви Володимира Зеленського: «закон Лінкольна»

Ще в 2016 році Комітет ВР з питань протидії корупції рекомендував прийняти закон про виплату винагороди в розмірі 10% громадян, які «повідомляють» про корупцію. Це в трансформованому вигляді того самого «закону Лінкольна», про який говорить Зеленський, суть якого полягає в збільшеному штрафі для корупціонерів і навіть (у деяких випадках) конфіскації їх майна.

Висловлену Зеленською пропозицію про «закон Лінкольна» фінансовий експерт Олексій Кущ порівняв з часом Дикого Заходу. «За такою логікою, – зазначає експерт, – можна ввести «мисливців за головами». Розвішувати фото розшукуваних, пропонувати 3-5 тис. дол. за живого або мертвого… Це все та ж травесті економіка – красива буфонада, яка не має реального сенсу. Якщо принести до нашого прокурора папку з доказами чиєїсь корупційної діяльності, той, швидше за все, піде з цією папкою до потенційного обвинуваченого. Отримає від нього солідний «куш». І благополучно поховає справу. І гроші підуть не в бюджет, а в чергову корупційну кишеню».

Заяви Володимира Зеленського: про податкову амністію та нульову декларацію

«Пропозиція щодо нульової декларації та податкової амністії, як і пропозиція «закону Лінкольна» – це спроба шукати прості відповіді на складні питання, – упевнений політолог Руслан Бортник. – Не так багато людей погодяться скористатися такою можливістю без глибокого реформування податкової системи України та відновлення довіри до держави».

«Податкову амністію я однозначно підтримую, – говорить економіст, політексперт Тарас Загородній. – Для всіх. Навіть кілька хвиль податкової амністії. Це потрібно щоб зафіксувати результат приватизації, знизити тиск на антикорупційні органи Потрібно змиритися з тим, що чиновники залишать собі те, що вкрали завдяки десятиліттям бардаку в країні і постійним змінам законів. Багато хто просто не може довести, що ті чи інші активи були придбані законно, хоч так воно і було. Так що 5% від їх багатств в загальну казну – прийнятний податок. І повне декларування всього. Якщо потім знаходять щось понад задекларованого, там вже буде більш серйозна розмова».

«Податкова амністія у нас вже була в 2015 році. І провалилася, – зазначає економіст Олександр Охріменко. – Люди боялися показати доходи, бо можуть прийти «братки», податкова, ряджені добробати – і відібрати все. Те ж саме щодо «нульової декларації» зразка 2017 року. Держчиновники задекларували якісь «ліві» цифри, які ніхто толком не може перевірити. Корупція залишилася і навіть розрослася, частково заразивши антикорупціонерів. Не спрацюють у нас такі кроки, поки не виросте нове покоління людей, яке знає, що треба платити податки. А для цього потрібно реформування. Поетапно рухатися: ввести для початку нормально електронне декларування і нормальний контроль за цим. Щоб подавали всі держчиновники, але не відразу. Потім ввести, що повинні подавати декларації комунальники, потім – і бюджетники. Фіскальна служба і зараз з перевірками не справляється. Повинна навчитися робити це якісно і чесно».

На думку фінансового експерта Олексія Куща, ідея про те, що корупціонеру можна давати можливість відкупитися, буде лише плодити корупцію. У тому ж ключі варто розглядати пропозиції про нульову декларацію та податкову амністію.

 

«Самі по собі ідеї хороші. Але вони не спрацюють при нинішніх українських реаліях, – пояснює фінансовий експерт. – Як показує американська практика, з корупцією допомагає боротися не можливість відкупитися, а невідворотність покарання. Досить просто корупціонерів садити на 4-5 років. Але реально. І всіх. Вартість перебування у в’язниці переважить в їх шкалі цінностей все те, що вони натирили з бюджету. Ніхто не захоче красти, щоб потім відсидіти. А давати можливість вкрасти мільярд, щоб відкупитися за мільйон – це не вихід».

Олексій Кущ впевнений, що має бути певна послідовність дій, яка допоможе і приховані багатства «засвітити», і корупцію приструнити.

1. Комплексна фіскальна реформа, на виході якої бізнес і держава повинні знайти консенсусну точку фіскального навантаження. «Умовно кажучи, визначити, що загальний податковий тиск не повинен перевищувати 20%, – пояснює експерт. – І з цієї цифри розписуємо структуру базових податків. Тим самим, готуємо підґрунтя, щоб витрати в легальній економіці були, як у тіньовій. Щоб був сенс легалізуватися».
2. Введення нульової декларації, запуск податкової амністії. «Хто захоче вийти з «тіні», зможе легалізувати свій капітал, сплативши в казну 5-10% фіксованого податку від своїх статків. Усіх, хто цього не зробив, але не зміг потім довести законність своїх багатств, чекають «драконівські штрафи», аж до конфіскації майна і в’язниці», – зазначає Олексій Кущ.
3. Перехідний період в 3-5 років, щоб бізнес адаптувався до нових реалій.
4. Відхід від виборчого застосування правосуддя – злочин закону має бути однаково карається для всіх.

Заяви Володимира Зеленського: що з реалізацією

Політолог Руслан Бортник підкреслює, що в рамках передвиборної гонки кандидати завжди роблять гучні заяви, щоб запам’ятатися і придбати побільше прихильників. І Зеленський в даному випадку – не виняток.

«Грунтуючись на його недавніх інтерв’ю, можемо зробити висновок, що він як політик-початківець не дуже компетентний в деяких питаннях, але при цьому намагається їх обговорювати. Природно, що в разі його перемоги до роботи буде залучено ряд фахівців, які досконально розглянуть багато раніше даних обіцянок, і, швидше за все, як це бувало завжди, велика їх частина просто забудеться і залишиться нереалізованою», – упевнений Бортник.

«Якщо говорити про програму Зеленського, то це не стільки програма, скільки певною мірою набір побажань. Картинки, які він узяв після дискусії з різними експертами, – вважає директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик. – Його помічники спробували звести все в якийсь логічний текст з позиціями і обґрунтуваннями. Реалізувати такі ідеї (багато з яких я підтримую) в нинішніх економічних і політичних умовах неможливо. Приміром, та ж переорієнтація економіки на інноваційні технології вивільнить масу населення. І що з цим робити? Але на критику Зеленський і його команда не відповідають: просто дають ліберальну картинку майбутнього, прості відповіді на складні питання».

 

Віталій Кулик зазначає, що якщо б Зеленський переміг на гребені революції і мав всю повноту влади, він міг би вводити свої інновації декретами, а не через голосування у ВР (де йдуть традиційні політичні торги). І тоді був би шанс щось довести до логічного завершення.

«Але оскільки він може стати главою держави в президентсько-парламентській республіці, то завищені очікування від його правління можуть стати пасткою, – продовжує експерт. – Усі чекають, що він відразу все зробить. Як у фільмі. Але все буде прозаїчніше. І Зеленського може спіткати доля інших українських реформаторів – Яресько (колишня міністр фінансів Наталія Яресько, екс-громадянка США – прим. ред.), Абромавичуса (колишній міністр економічного розвитку і торгівлі України Айварас Абромавичус – литовський і український підприємець, співвласник і один з керівників шведської інвестиційної компанії East Capital, який перед призначенням міністром отримав українське громадянство – прим. ред.), який просто «з’їли» наші міністерства. Система перемелює всі нововведення. І реформатори поки або стають частиною цієї корупційної системи, або змушені йти».

За словами Віталія Кулика, для реалізації планів Зеленському необхідні не тільки повнота влади, але політична воля, а також команда професіоналів, здатна втілити в життя висловлені пропозиції.

«Я не виключаю, що можуть знайтися люди, здатні створити таке майбутнє «від Зеленського». Але я хотів би бачити інструментарії. А він поки їх не демонструє, – зазначає керівник ЦДПГС. – Ми досі не знаємо кандидатів на посади міністрів, яких пропонує лідер рейтингів. Коли їх побачимо, тоді з’явитися розуміння, чи здатні вони (а відповідно і сам Зеленський) зробити що-то не тільки на словах».

Заяви Володимира Зеленського: коли краще менше говорити

«Прослухавши інтерв’ю Зеленського, складається відчуття, що він сам погано розуміє, що говорить, – зазначає політолог Кирило Молчанов. – По-перше, він як папуга повторює одне й те саме. Незрозуміло, куди пропав його артистичний експромт (хоча б міняв пропозиції у відповідях місцями). По-друге, самі пропозиції є або калькою з тих же ініціатив Тимошенко, або взагалі абсолютно сирими і не опрацьованими. По суті, чим менше він виступає, тим менше в ньому розчаровується виборець. Поки Зеленський дуже слабкий як спікер в умовах прямих ефірів».

Враховуючи хвилю критики щодо його і без того нечастих виступів як політика, не дивно, що Зеленський намагається менше говорити. Представники ЗМІ відкрито звинувачує команду цього кандидата в зриві домовленостей про інтерв’ю. З останніх таких критичних випадів – спічі Оксана Соколової (ведуча програми «100 хвилин з Оксаною Соколовою» на ICTV) та журналістки Соні Кошкіної (шеф-редактор LB.ua повідомила, що вийшла з відпустки, щоб бути присутньою на прямому ефірі каналу «1+1», де повинен був бути Зеленський, але він не прийшов).

 

 

 

 

Журналіст Тетяна Шустрова, коментуючи нещодавнє спілкування Зеленського з експертами та представниками бізнесу, відзначила його крайню неписьменність в економічних питаннях. Вона нагадала, що кандидат вже помилився в підрахунку зарплат вчителям (коли пообіцяв педагогам 4 тис. дол., переплутавши 200 млн дол. і 20 млрд дол., яких у бюджеті під таку ініціативу просто немає), недавнє дилетантське міркування Зеленського про фізосіб-підприємців.

«Коли кандидат знову плутає цифри, заявляючи, що ФОПи і далі будуть сплачувати 6% податку, в той час, як вони зараз платять 5% – це вже явний перебір. Що Володимир хотів цим сказати? Що підніме ставку на 1%? Навряд чи, адже на зустрічі він намагався всіляко задобрити бізнес. Або він просто знову помилився – сплутав Україну з Росією, де ставка ФОПів дійсно 6%?» – задається питанням Шустрова.

 

 

Сам Зеленський, запевняючи, що не боїться сказати зайве, дав досить неоднозначне пояснення своєї участі в політичних шоу: «Ток-шоу для мене… Приходять туди люди приходять різні політики… Коли вони збираються разом, починають сваритися. Таке дог-шоу, а не ток-шоу».

Але це відповідь з розряду – ні про що.

«В останній тиждень президентської кампанії доводиться констатувати: Зеленський так і не зважився на прямий діалог з журналістами. Він уникає загрози незручних питань, отже, не готовий вести відвертий діалог і не чесний зі своїм виборцем, – зазначає аналітик Олександра Решмеділова. – Він збудував навколо себе якийсь інформаційний паркан, за який пропускаються тільки ті, хто готовий показати кандидата виключно у вигідному для нього ракурсі. «Обговорюйте тільки те, що я даю, а не те, що ви хочете запитати», – говорить нам Зеленський. Звідси і затишна бесіда вдома з дружиною, й інші формати «теплої ванни». Він не грає на чужому полі. А його заяви в статусі кандидата виглядають кісткою, кинутою виборцям. Просіть чогось? Ну, ось вам хоч щось!»

У результаті, продовжує експерт, виникають цілком логічні питання: яким він буде переговірником під час зустрічей з лідерами зарубіжних держав, яким буде верховним головнокомандувачем? І в міру підростання його рейтингів зростає і список питань. І запит на відповіді.

Заяви Володимира Зеленського: кіт у мішку

«Як тільки він пробує давати якісь відповіді, ми відчуваємо, наскільки він не готовий як політик, – підкреслює Олександра Решмеділова. – А тому він і далі буде ухилятися від них, щоб не втратити те, що має. Технологи Зеленського запропонували ідею покупки «кота в мішку». І це спрацювало. «Зеленський у кожного – свій», – можна було б зробити гаслом кампанії цього кандидата. І кожен представник протестного електорату (а це більшість тих, хто готовий віддати голос за шоумена, податися в політику), домальовує собі образ, відповідний саме його запитам. І поки Зеленський мовчить, це працює, а він продовжує бігти в кандидатському забігу не просто рівненько, але і набираючи обертів».

За словами аналітика, поряд зі зростанням армії прихильників Зеленського (умовні адепти скасованої графи «проти всіх»), збільшується і кількість тих, кого лякає вибір за принципом генератора випадкових чисел.

«Ще один небезпечний момент «фактора Зеленського» – реклама непрофесіоналізму, – підкреслює Олександра Решмеділова. – Він не напружується на цих виборах. Не представляє професійно вивірених економічних і політичних розробок. Тим самим зароджує в умах ідею, що не обов’язково бути професійно підготовленим для того, щоб займати відповідальний пост. На тлі зростання непрофесіоналів практично у всіх галузях, це буде стимулювати подальшу негативну селекцію».

Дата публикации: 
29.03.2019 - 10