Висновки міжнародних організацій з мовної та освітньої політики України

06.12.2019 Рішення Венеціанської комісії щодо наслідків впровадження закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної»:

• У рішенні зазначається, що Україні необхідно терміново підготувати закон про захист мов національних меншин, в іншому випадку закон про державну мову створює умови для дискримінації мов національних меншин.

• У висновках Комісії зазначається: «Вкрай важливо домогтися відповідного балансу в її [українській] мовній політиці. Влада досі не зробили цього, в тому числі в недавньому Законі про державну мову». З цієї причини експерти Комісії закликали припинити імплементацію тих положень мовного закону, які вже вступили в силу, поки до ВР не буде подано закон про національні меншини. У тексті рішення вказано: «Експерти Ради Європи закликають Україну без будь-яких непотрібних затримок підготувати Закон про меншини і розглянути можливість відкласти до прийняття цього закону виконання положень Закону про державну мову, які вже вступили в силу».

• Експерти закликали Україну переглянути закон про державну мову і скасувати ті положення, які передбачають диференційоване ставлення до мов корінних народів: «Венеціанська комісія особливо рекомендує скасувати положення Закону, що передбачають диференційоване ставлення до мов корінних народів і мов національних меншин, які є офіційними мовами ЄС, і до мов національних меншин, які не є офіційними мовами ЄС, якщо таке ставлення не базується на об'єктивному і розумному обґрунтуванні. Наприклад, перехідний період реалізації положень Закону про освіту, який піддається різкій критиці, був продовжений з 1 вересня 2020 року до 1 вересня 2023 року, але тільки для учнів, чия рідна мова є мовою ЄС, і не стосується тих, у кого інші рідні мови, в тому числі й російська. Комісія рекомендує продовжити цей термін для всіх національних меншин і корінних народів».

• Експерти радять прибрати із закону ст. 1.6 про покарання за навмисне спотворення української мови в офіційних документах.

 

06.11.2018 Висновок управління вищого комісара з прав людини ООН в Україні за проектом Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної»:

Застосування державної мови стимулюється переважно за допомогою законодавчих обмежень, таких як вимоги щодо володіння мовою на певних посадах або обов'язкове використання державної мови в певних сферах, а також за допомогою каральних заходів, таких як створення спеціальних органів державної влади, уповноважених контролювати виконання мовного законодавства і застосовувати санкції до його порушників.

• Існує серйозне занепокоєння щодо відповідності деяких положень міжнародним стандартам в галузі прав людини, особливо щодо вимог щодо володіння мовою для заняття посад державної служби, а також використання мови у виборчому процесі, в медіа та комерційних сферах.

Законопроект не пропонує ані ґрунтовного, ані збалансованого підходу для забезпечення виконання Україною своїх зобов'язань в сфері захисту мов меншин.

• При відсутності спеціального законодавства, яке б регулювало використання мов меншин в Україні, положення, запропоновані в законопроекті, не забезпечують достатню ясність і не надають чітких правових гарантій для захисту і використання мов меншин в таких важливих сферах як, наприклад, доступ до державних послуг.

 

Рекомендації управління вищого комісара з прав людини щодо законопроекту:

• Метою уряду має бути встановлення балансу між захистом державної мови і мовними правами осіб, які належать до національних меншин.

Використання будь-якої мови меншин в сфері приватної діяльності повинне гарантуватися незалежно від виду такої діяльності: економічної, соціальної, політичної, культурної чи релігійної, в тому числі коли така діяльність відбувається публічно або в громадських місцях.

• Уряду слід забезпечити відповідні освітні можливості, наприклад, ввести підготовчі програми вивчення мови, спрямовані на те, щоб полегшити вивчення мови особами, які відповідно до закону повинні застосовувати державну мову, або які хотіли б це робити для власних потреб.

• Вимоги до рівня володіння мовою, встановлені законом, повинні бути прямо і переконливо пов'язані з конкретним законним публічним інтересом і повинні бути сумірними заявленим цілям. Тому перелік професій, що вимагають високого рівня володіння державною мовою, слід звести до мінімуму, щоб уникнути дискримінації.

• Вимоги щодо застосування мови в процесах голосування й участі в політичному житті повинні бути недискримінаційними. Уряду слід вжити заходів для заохочення і полегшення ефективної участі меншин у суспільному житті, зокрема, використання їхніх мов, коли це доцільно, в процесах виборів і консультацій та інших процесах, пов'язаних з участю в громадському житті.

• Дотримуючись принципу пропорційності, слід забезпечити, якщо це можливо, зрозумілий і легкий доступ до системи охорони здоров'я, соціальних та інших адміністративних і публічних послуг на мовах меншин.

• Правила, що стосуються ЗНО та вступних випробувань, повинні враховувати використання мов меншин як мов викладання в освітній системі.

• Критерії щодо розміщення знаків або покажчиків мовами меншин повинні мати чітке і недвозначне базування на законодавстві, що дозволить забезпечити їхнє ефективне застосування.

• Вільне використання мов меншин має бути дозволене приватним телерадіо-, друкованим та електронним засобам масової інформації. У національних засобах масової інформації мовам меншин має забезпечуватися достатній і пропорційний простір.

• Уряду слід враховувати практичні наслідки вимог до застосування мови і гарантувати, щоб не висувалися нереалістичні і дискримінаційні вимоги до приватних підприємств та не перешкоджали свободі вираження поглядів.

• Уряд не повинен втручатися у внутрішні справи неурядових організацій, а отже, не може нав'язувати їм необґрунтовані вимоги щодо вживання мови. Будь-які такі вимоги повинні бути пропорційними по відношенню до публічного інтересу, про захист якого йде мова.

 

26.01.2018 Резолюція Європарламенту про захист і недискримінації стосовно меншин в державах-членах ЄС:

• ЄС підтримує комплексний підхід до рівності і недискримінації з метою забезпечення того, щоб держави-члени належним чином ставилися до різноманітності людей в своїх суспільствах.

• ЄС зобов'язаний захищати і просувати права меншин; вважає за необхідне вдосконалити законодавчу базу ЄС для комплексного захисту прав осіб, які є меншинами.

• Європарламент підкреслює роль інститутів ЄС в підвищенні обізнаності про проблеми, пов'язані із захистом меншин, а також в заохоченні і підтримці держав-членів в заохоченні культурного розмаїття і терпимості, особливо за допомогою освіти.

• Розробка будь-якої політики в області культурної спадщини повинна бути інклюзивною, базуватися на співтоваристві і на широкій участі, передбачати консультації та діалог із зацікавленими громадами меншин.

• Європарламент відзначає, що в ЄС відсутні ефективні інструменти для контролю за дотриманням прав меншин; закликає до ефективного загальноєвропейського моніторингу становища автохтонних і мовних меншин; вважає, що Агентство з основних прав ЄС має проводити посилений моніторинг дискримінації національних меншин в державах-членах.

• Європарламент визнає важливу роль держав-членів в захисті автохтонних, національних чи мовних меншин; нагадує, що захист національних меншин і заборона дискримінації за ознакою мови і приналежності до національної меншини закріплені в договорах і EUCFR.

• Європарламент закликає держави-члени забезпечити дотримання права на використання мов меншин та захистити мовне розмаїття в середині Союзу відповідно до договорів ЄС.

• Європарламент вважає, що мовні права мають поважати в громадах, де існує більше однієї офіційної мови, без обмеження прав однієї мови порівняно з іншою, відповідно до конституційного порядку кожної держави-члена.

• Європарламент закликає Комісію активізувати сприяння викладанню і використанню регіональних мов і мов меншин як потенційного способу боротьби з мовною дискримінацією в ЄС.

 

23.01.2018 Пояснювальна записка до резолюції Ради Європи про забезпечення розвитку мов меншин:

У записці зазначається, що новий український закон про освіту трактує мову, якою розмовляють національні меншини, як іноземну, що робить обов'язковим використання офіційної мови в навчанні. І тільки певні предмети можуть викладатися офіційними мовами Європейського Союзу, починаючи з п'ятого класу, в умовах, які досі пір не визначені. Це фундаментальна концептуальна відмінність: викладання німецькою, польською, угорською, румунською, болгарською, словацькою чи грецькою мовами не може бути виправдане тим, що вони є європейськими мовами, а тим, що вони є рідними мовами меншин, що проживають на Україні.

Автор доповіді вважає, що обов'язки, які взяла на себе Україна при ратифікації Хартії регіональних мов або мов меншин та Рамкової конвенції, не можуть бути замінені викладанням офіційних мов Європейського Союзу на певних рівнях або за додаткових умов.

 

08.12. 2017 Рішення Венеціанської комісії щодо закону «Про освіту»:

• «Сприяння посиленню державної мови та її обов'язковість для всіх громадян є законною і похвальною метою держави». Однак експерти підкреслили, що ст. 7 закону, зменшуючи обсяги освіти мовами національних меншин, викликала виправдану критику і протести як на внутрішньому, так і на міжнародному рівнях. Крім того, ця стаття не забезпечує дотримання ключових принципів, необхідних для виконання рамкового закону в контексті міжнародних і конституційних зобов'язань країни.

• У висновку до рішення зазначено, що, незважаючи на те, що стаття містить певні гарантії освіти мовами меншин, вона переважно обмежена початковою освітою, і точний обсяг таких гарантій не настільки очевидний, як це повинно бути в законі. З цієї причини прийнятий закон про освіту приведе українську освіту до системи, орієнтованої на обов'язкове використання української мови як мови навчання, що призведе до серйозного зменшення можливостей, що надаються особам, які належать до національних меншин, для навчання на їх мовах, що представляє собою непропорційне втручання в існуючі права осіб, які належать до національних меншин. Крім того, короткий термін впровадження нових правил викликав у експертів Комісії серйозну стурбованість щодо якості освіти.

• У Комісії зазначили, що закон все-таки «залишає можливості для певної гнучкості» після початкової школи в плані навчання мовами національних меншин. Експерти зробили висновок, що «закон про повну загальну середню освіту, який ще має бути прийнятий, міг би передбачати детальні і збалансовані рішення». Під «можливостями» малася на увазі правова основа для викладання предметів офіційними мовами ЄС, що в підсумку збільшує дискримінацію саме російської мови в Україні.

 

12.10.2017 Резолюція ПАРЄ по закону «Про освіту»:

• Парламентська Асамблея занепокоєна статтями, що стосуються освіти мовами меншин, нового Закону про освіту, прийнятого 5 вересня 2017 року Верховною Радою (парламент України) і підписаного 27 вересня 2017 року президентом України Петром Порошенко.

• Асамблея висловлює жаль з приводу того, що в Україні не було реальних консультацій з представниками національних меншин з приводу нової редакції статті 7 закону, прийнятого Верховною Радою. Асамблея відзначає, що українська влада передала текст Закону про освіту до Венеціанської комісії для винесення висновку, який має бути оприлюднений до кінця 2017 року. Однак Асамблея висловлює невдоволення тим, що цей крок не було зроблено до прийняття Закону про освіту.

Мова є важливим компонентом індивідуальної та колективної ідентичності. Для багатьох осіб, що належать до національних меншин, мова є одним з основних факторів їхньої ідентичності і ідентифікації меншини. Таким чином, коли держави вживають заходів з просування офіційної мови (мов), вони повинні йти рука об руку з заходами щодо захисту і заохочення мов національних меншин. Якщо цього не зробити, результатом буде асиміляція, а не інтеграція.

• Ґрунтуючись на вищезазначених принципах і всеосяжній концепції «жити разом», нове законодавство, мабуть, не забезпечує належного балансу між офіційною мовою і мовами національних меншин. Зокрема, новий закон передбачає істотне скорочення прав, раніше наданих «національним меншинам» щодо їх власної мови освіти. Ці національні меншини, які раніше мали право мати одномовні школи і повноцінні навчальні програми на своїй рідній мові, тепер опинилися в ситуації, коли навчання їхніми власними мовами може бути забезпечено (поряд з освітою українською мовою) тільки до закінчення початкової освіти. На думку Асамблеї, це не сприяє «спільному проживанню».

• В цьому відношенні трирічний перехідний період може виявитися занадто коротким. Тому Асамблея закликає українську владу також ввести гнучкість щодо тривалості процесу і передбачити заходи, що враховують реальні обставини відповідних громад і ситуацію в різних областях.

 

25.01.2017 Резолюція Парламентської асамблеї Ради Європи щодо функціонування демократичних інститутів в Україні:

П. 13. Асамблея висловлює свою стурбованість тим, що деякі проекти спрямовані на скорочення наявних прав національних меншин. Вельми важливо, що відповідно до правових норм, які пропонують змінити, національним меншинам могли зберегти право на використання мов національних меншин, що передбачено Конституцією та міжнародними зобов'язаннями країни. Наголошуючи на важливості продовження здійснення всеосяжної політики щодо мов меншин для стабільності в країні, Асамблея закликає владу забезпечити, щоб, в разі, якщо закон «Про державні мови» не буде скасовано судом, мінімальні норми використання мов меншин, що містяться в цьому законі, зберігалися.

 

02.03.2016 Дворічна доповідь генерального секретаря Ради Європи Парламентської асамблеї про застосування Європейської хартії регіональних мов і мов меншин. У наступному огляді викладено основні виклики, виявлені Комітетом міністрів і Комітетом експертів в контексті вищезазначених оціночних доповідей:

• Україна повинна забезпечувати, щоб мови меншин використовувалися в адміністративній сфері на практиці, включаючи географічні назви, забезпечувати викладання цими мовами і їх вивчення на всіх рівнях і розширювати використання мов меншин по радіо і на телебаченні.

15.01.2014 Рекомендації Комітету міністрів щодо застосування Україною Європейської хартії регіональних мов або мов меншин:

1. Приймає для кожної мови структурований підхід до здійснення зобов'язань, обраних відповідно до Статуту, у співпраці з відповідними ораторами;

2. Розробляти і впроваджувати на кожній мові Частини III всеосяжну політику викладання цими мовами в галузі освіти на всіх рівнях;

3. Розширювати і зміцнювати трансляції радіо- і телевізійних передач мовами Частини III;

4. Забезпечити, щоб мови Частини III могли використовуватися в практиці управління на практиці.

 

15.01.2014 Доповідь про Застосуванні Європейської хартії регіональних мов і мов меншин Ради Європи Комітету експертів і Комітету міністрів.

274. Комітет експертів вважає, що кількість учнів, які отримують початкову освіту болгарською мовою, не відповідає кількості носіїв болгарської мови в Україні і тому факту, що багато хто з них живе в місцях їх компактного проживання.

280. Відповідно до другої періодичної доповіді, болгарська мова не використовується в технічній і професійній освіті. У контексті зауважень, зроблених відповідно до статті 8.1.aiii і з урахуванням того, що Україна ратифікувала це зобов'язання, Комітет експертів вважає, що українська влада повинна у співпраці з представниками носіїв болгарської мови сприяти можливості отримання освіти болгарською мовою в технічних і професійних школах.

795. Комітет експертів відзначає, що кількість учнів, які вивчають грецьку мову, відносно невелика, з огляду на розміри грецької національної меншини. Крім того, Комітет експертів вважає, що українська влада могла б у співпраці з носіями грецької мови дослідити, чи буде в деяких школах значна частина початкової освіти надаватися грецькою мовою.

1033. На основі наявної інформації Комітету експертів не зрозуміло, наскільки доступні підручники та навчальні матеріали з інших предметів, що викладаються на молдавською мовою, на всіх рівнях освіти, або ж чи існуючі підручники є актуальними, з урахуванням недавно розроблених нових навчальних планів. Крім того, представники носіїв молдавської мови підняли питання про недостатню кількість підручників і навчальних матеріалів для молдавського народу.

1037. Комітет експертів відзначає скорочення кількості установ, що забезпечують дошкільну освіту молдавською мовою (19 в першому циклі моніторингу). На думку представників молдавських ораторів, кількості дитячих садочків недостатньо, тому що вони були створені тільки в місцях компактного проживання.

1048. Згідно з другою періодичною доповіддю, молдавська мова не використовується в технічній і професійній освіті. У контексті зауважень, зроблених відповідно до 3.20.a, і враховуючи, що Україна ратифікувала ці зобов'язання, Комітет експертів вважає, що українська влада повинна сприяти поширенню молдавської мови в технічних і професійних школах серед носіїв молдавської мови.

1173. Комітет експертів вважає, що кількість учнів, які відвідують дошкільну освіту польською мовою, не відповідає кількості носіїв польської мови в Україні. Тому українській владі слід у співпраці з представниками польськомовних громадян дослідити питання того, чи можна розширити пропозицію.

1295. На основі наявної інформації Комітету експертів не зрозуміло, наскільки доступні підручники та навчальні матеріали з інших предметів, що викладаються румунською мовою, крім румунської мови та літератури, на всіх рівнях освіти. Крім того, Комітету експертів не зрозуміло, чи є існуючі підручники для румунської мови і читання або літератури актуальними з огляду на нещодавно розроблені нові навчальні плани.

1299. У ході відвідування на місці представники румунських спікерів поінформували Комітет експертів про те, що дошкільна освіта рідною мовою відсутня в ряді населених пунктів, де румунська національна меншина компактно проживає.

1303. Комітет експертів відзначає значне скорочення кількості учнів, котрі навчаються румунською (8 671 учня в першому циклі), який, за словами представників румунських ораторів, частково пояснюється демографічними причинами. Крім того, Комітету експертів повідомили, що в ряді населених пунктів, де румунська національна меншина становить значну більшість або значну частину населення, викладання румунською мовою або румунської мови відсутня.

1304. Згідно з інформацією, отриманою під час відвідування на місці представників румунських ораторів, директори шкіл відмовилися в ряді випадків проводити уроки румунської мови в школі.

1309. Крім того, Комітет експертів відзначає значне скорочення кількості учнів, котрі навчаються румунською (24 226 учнів в першому циклі), і шкіл, які забезпечують освіту румунською мовою (91 в попередньому циклі моніторингу). Крім того, під час відвідування на місці Комітет експертів був поінформований про те, що в ряді населених пунктів, де румунська національна меншина становить значну більшість або значну частину населення, викладання румунською мовою відсутнє (див. Статтю 8.1.biv вище).

1314. Відповідно до другої періодичної доповіді, румунська мова не використовується в технічній і професійній освіті. У контексті зауважень, зроблених відповідно до 3.2.0.а), і враховуючи, що Україна ратифікувала ці зобов'язання, Комітет експертів вважає, що українська влада повинна сприяти можливості навчання румунською мовою в технічних і професійних школах серед румунської діаспори.

1435. Відповідно до другої періодичної доповіді, в країні є 1149 середніх шкіл з російською мовою навчання (685 806 учнів). Двомовна середня освіта забезпечується 1373 школами з російською та українською мовами, трьома школами російською та молдовською мовами і 23 школами російською і кримськотатарською мовами. Крім того, у 39 школах навчаються російською, кримськотатарською та українською мовами, а в трьох школах навчаються російською, українською та болгарською, молдовською та румунською мовами відповідно. 1 242 184 учнів вивчають російську мову як предмет. Згідно з інформацією, отриманою під час відвідування на місці, обсяг викладання українською мовою продовжував зростати, а обсяг навчання російською мовою зменшився.

1447. Відповідно до другої періодичної доповіді, елементи історії і культури національних меншин викладаються як частина предметів середньої школи «Історія України», «Світова історія», «Географія», «Всесвітня література», «Музика» «Мистецтво», «Образотворче мистецтво» та «Образотворче мистецтво». Розділ «Населення України» предмету «Географія» охоплює тему «Національний та етнічний склад населення» (9 клас). Ці предмети є обов'язковими для всіх учнів. Однак Комітет експертів не отримує чіткого розуміння від всієї цієї інформації, до якої міри і в якій формі вивчається історія та культура російської меншини в тих областях, де використовується російська мова. Певною мірою вивчення має місце. Однак, представники російськомовних вказали Комітету експертів, що історія і культура, які викладаються мовами меншин, вивчаються на недостатньому рівні.

 

 

 

 

Огляд становища мов меншин

 

V. Положення румунів в галузі освіти, як і раніше, в цілому добре. Проте, кількість учнів, котрі навчаються румунською мовою, невелика. Навчання румунською мовою, як і раніше, відсутнє в ряді місць, де значне місце займає румунське меншість. Кількість викладачів, здатних викладати предмети на румунській мові і можливості вчитися на румунській мові на університетському рівні, обмежене.

Висновки:

E. Що стосується освіти, Україна має давню традицію освіти мовами меншин з системою одномовних і двомовних шкіл, у яких викладається також мовами меншин. Однак правова та інституційна угода залишає велику свободу дій місцевим і регіональним владам і не завжди забезпечує освіту мовами меншин. На практиці деякі місцеві влади продемонстрували недостатню підтримку навчання мовами меншин. Ще одна проблема – відсутність адекватних навчальних матеріалів і підготовка вчителів багатьма мовами. Крім того, практично для всіх мов третього рівня практично немає дошкільної освіти. Більшість мов меншин також мають обмежену присутність в технічній і професійній освіті.

***

 

19.12.2011 Венеціанська комісія про проект закону України «Про засади державної мовної політики» N9073. Висновок №651/2011:

П. 62 «Підхід, закладений в проекті закону, є більш збалансованим з позиції врахування взаємозв'язку між захистом української мови як державної та російської мови, яка продовжує отримувати переваги завдяки своєму особливому положенню на мовному ландшафті країни».

П. 63: «Відповідно до законопроекту українська мова затверджена як єдина державна, і як така, що заслуговує на окремий розвиток і захист. У той же час російська мова матиме статус регіональної. В цілому необхідність адекватного захисту регіональних мов або мов меншин, в тому числі і російської, відповідно до діючих стандартів, підтверджена проектом».

П. 64. В результаті даний проект більше неформально фокусується на російській мові, оскільки посилання на цю мову майже завжди замінюються посиланням на «регіональна мова або мова меншини». Таке вирівнююче поводження з російською мовою до співставлення її з регіональними мовами або мовами меншин, мабуть, вигідно в деяких сферах суспільного життя іншим регіональним мовам або мовам меншин. У більш загальному плані, чітко сформулювавши мету захисту державної мови між цілями і принципами лінгвістичної політики України, законопроект відображає досить ліберальний підхід до захисту регіональних мов або мов меншин України.

***

 

30 березня 2011 року Консультативним комітетом Ради Європи було прийнято третій Висновок про виконання Україною положень Рамочної конвенції про захист національних меншин, в якому зазначено, що «квота навчання українською мовою на всіх рівнях продовжує зростати за рахунок мов меншин» (п. 253). «Для України, яка прагне стати частиною європейської сім'ї, подібна ситуація не може бути допустимою».

***

 

3 лютого 2011 року Комітет ООН з прав людини на своєму 1611-му засіданні прийняв Рекомендації щодо виконання нашою державою Конвенції ООН про права дитини, в яких закликав Україну активізувати зусилля щодо забезпечення прав на освіту всіх дітей, які належать до етнічних меншин, шляхом впровадження інклюзивних схем в системі загальної та середньої освіти (п. 89).

***

 

07.07.2010 Доповідь Комітету експертів Ради Європи щодо застосування Європейської хартії регіональних мов або мов меншин.

61. Російська мова розглядається багатьма особами, що належать до національних меншин, і деякими етнічними українцями як рідна мова. Значить, вона не знаходиться в тому ж положенні, що і інші регіональні мови або мови меншин. Однак в ратифікаційній грамоті російська мова прирівнюється до інших мов, що не відповідає духу Хартії. Беручи до уваги нинішнє положення російської мови в Україні, Комітет експертів вважає, що рівень захисту, передбачений для цієї мови в ратифікаційної грамоти, не є достатнім.

79. ...враховуючи кількість російськомовних в Україні, очевидно, що російській мові має бути надана особлива позиція.

71. …політика сприяння державній мові не повинна обмежувати регіональні мови або мови меншин. ...Влада повинна збалансувати свою роботу з підтримки державної мови з потребами і правами українських громадян, які говорять регіональною мовою або мовою меншин.

72. …захист та сприяння державній мові в усіх сферах суспільного життя не мають проводитися, погіршуючи можливості використанні регіональних мов або мов меншин у суспільному та приватному житті.

143. Під час робочого візиту [Комітету експертів] носії деяких мов меншин підкреслили, що з ними не проводилися консультації під час робіт над проектом Концепції державної етнонаціональної політики і над проектом Концепції реалізації державної мовної політики. Вони поінформували Комітет експертів, що з ними також не радилися під час роботи над законодавчими текстами, котрі регулюють використання регіональних мов або мов меншин, такими, як закони про ЗМІ, освіту та кінематограф.

144. Крім того, Комітет експертів був поінформований, що Державний комітет не вважає за доцільне дотримуватися рішень і рекомендацій, що приймаються Радами.

155. …взяті Україною зобов'язання не відповідають реальному положенню мов, по відношенню до яких могли б застосувати більш серйозні заходи захисту та розвитку.

157. Комітет експертів ...вважає, що слід надати чіткі правові гарантії для забезпечення права осіб, що належать до національних меншин, для отримання ними в разі виконання певних умов освіти на рідній мові.

160. Комітет експертів рекомендує українській владі розробити освітню політику для підготовки вчителів і забезпечення адекватними навчальними матеріалами для сфери освіти регіональними мовами або мовами меншин.

188. Комітет експертів вважає невиконаними зобов'язання по відношенню до білоруської, болгарської, кримськотатарської, гагаузької, німецької, грецької, словацької мови та ідиш. Комітет експертів вважає, що зобов'язання є виконаними по відношенню до угорської, румунської та російської мов. Однак, в тому, що стосується цих мов, обрані зобов'язання не відповідають існуючим можливостям отримувати дошкільну освіту цими мовами. Стосовно молдавської та польської мов, Комітет експертів вважає, що зобов'язання виконані частково, і запрошує органи влади надати більше інформації в їх наступній доповіді.

258. …умова здавати вступні іспити до вищих навчальних закладів українською мовою може стати причиною того, що батьки не будуть відправляти своїх дітей в школи з навчанням мовою меншин.

259. Комітет експертів був поінформований про те, що в університетах існує тенденція прибирати можливість отримувати спеціалізацію мовою меншини або паралельно двома мовами.

277. Комітет експертів вважає, що крок до введення навчання тільки українською мовою у вищих навчальних закладах може стати перешкодою для необмеженого доступу до вищої освіти російською мовою, а це стосуватиметься багатьох громадян України, для яких рідною мовою є російська.

280. Комітет освіти стурбований тим, що відмова від вищої освіти повністю російською мовою стане перешкодою для необмеженого доступу до вищої освіти російською мовою.

***

 

25 лютого 2010 року Європейським парламентом була прийнята Резолюція щодо ситуації в Україні. Пунктом 5 Резолюції передбачено: «оскільки Україна ратифікувала Рамочну конвенцію Ради Європи про захист національних меншин та Європейську хартію регіональних мов або мов меншин, Європарламент закликав докласти значних зусиль для залучення співтовариств меншин в Україні шляхом їх інтеграції в політичне життя країни і шляхом забезпечення безумовного права на освіту мовою меншин».

***

Європейською комісією проти расизму та нетерпимості (Рада Європи) 21 лютого 2012 був опублікований Звіт по Україні щодо ситуації з проявами нетерпимості – расизму, ксенофобії, антисемітизму – в Україні (четвертий цикл моніторингу). Даний Звіт був прийнятий 8 грудня 2011 р. Звіт охоплює ситуацію до 23 червня 2011 р.

У частині аналізу законодавства про національні / етнічні меншини ЄКРН ще раз рекомендує українській владі його переглянути і «як можна швидше забезпечити ефективний захист прав осіб, які належать до національних / етнічних меншин, і забезпечити їх рівність у всіх областях». Вона знову заявляє в зв'язку з цим, що законодавство має містити положення, що забороняють пряму або опосередковану расову дискримінацію (п.8).

У пункті 13 Звіту ЄКРН «рекомендує українській владі забезпечити формування законодавства про мову, яке б повною мірою враховувало мовне розмаїття України та належним чином відображало принцип недискримінації. ЄКРН закликає владу забезпечити проходження процесу розробки з проведенням широких консультацій і за участю громадськості, для того, щоб інтереси груп, які постраждали від закону, належним чином були враховані, і щоб це сприяло розвитку толерантності та взаєморозуміння».

Необхідно прийняти новий закон про мову, який би повною мірою враховував мовне розмаїття України (п.9).

Більш того, ЄКРН зробила різке зауваження Україні щодо нереформування сфери мовного регулювання та ігнорування положень Європейської хартії регіональних мов або мов меншин. «ЄКРН зазначає, що не відбулося жодних змін у чинному законодавстві в цій області з моменту її третьої доповіді. Таким чином, мовна політика в Україні, як і раніше, базується на Законі про мови від 1989 року і Законі про національні меншини від 1992 року, які були піддані критиці за відсутність ясності, а також за те, що не відповідають стандартам, встановленим Європейською хартією регіональних мов або мов меншин» (п.10).