Вибірковість правосуддя можновладців, або як прибирають "незручних" та "непотрібних"

Вибірковість правосуддя можновладців,  або як прибирають "незрузних" та "непотрібних"

Якщо ми хочемо жити в Європі і прагнемо цього настільки, що, відстоюючи свої погляди і наміри, люди гинули на Майдані під час "революції гідності", то треба змістовно наповнювати ці прагнення, і крок за кроком будувати тут і зараз країну, про яку ми мріємо! А просунутись вперед в наших прагненнях і закріпити будь-які результати буде неможливо без забезпечення гарантій і верховенства права і закону.

Очевидно, що наше суспільство трансформується і разом з ним трансформуються суспільно-правові аспекти життя. Свого часу, я активно цікавився прецедентним правом і написав дисертацію на тему: "Онтологічний статус права в контексті історико-філософського дискурсу", де досліджував роль карально-судових прецедентів та їх вплив на українське суспільство. З того часу пройшло 10 років, а актуальність дослідження лише зростає. Реальне підтвердження цьому ми бачимо щотижня, коли керівництво держави, колишніх і новостворених державних органів дозволять собі, заради демонстрації своєї роботи або простого зведення рахунків, починати судові справи, робити гучні заяви, позбавляти громадянства всупереч існуючим законам і Конституції України. Наслідки вибіркового правосуддя та вибіркової оцінки однотипних подій матимуть не одразу помітний, але дуже поганий шлейф із наслідків у найближчій перспективі! Наприклад, можна ознайомитись з думкою про це українського філософа Сергія Дацюка:

  http://blogs.pravda.com.ua/authors/datsuk/563c6d0ea6979/view_print/

Новим підтвердженням цим словам є історія з депутатом Київської облради В’ячеславом Соболєвим, учасником обговорення якої я неминуче став, перебуваючи у прямому контакті з його колегами та опонентами. Я, працюючи політичним радником різних депутатів Київської міської ради, та депутатів міських рад Київської області, неминуче перебуваю у полі їх особистого спілкування і політичного дискурсу. Очевидно, що заперечувати існування їх приватних інтересів не варто, але є вищі речі, які набагато важливіші, і стоять вище за чиєсь майно або чиїсь інтереси. Наприклад, такі як: презумпція невинуватості, забезпечення доведеності вини, рівність всіх учасників перед законом та судом, та ще два десятки інших основоположних принципів правосуддя.

Обговорення правильності дій президента щодо позбавлення громадянства, постійні корупційні скандали, невиконання самими високопосадовцями норм закону, чи, ось як зараз, обговорення вини чи невинуватості В’ячеслава Соболєва, зокрема, не є моєю компетенцією, але мене просто вражає вибірковість правосуддя, непослідовність дій органів правоохоронної системи, переслідування «незручних» і «непотрібних» людей, і замовний характер цієї історії!

Нагадаю те, що стало мені відомо з відкритих джерел: Соболєв відомий як власник і керівник мережі супермаркетів "Обжора", відомий своєю дружиною, своїм особистим життям. Згідно з офіційною інформацією, ще в 2007 році він продав мережу супермаркетів, а дружина його покинула ще в 2014-му через його бажання працювати в Україні. Навколо нього розгорнулась ціла низка подій, але, як і слід було очікувати, справа не набула значного розвитку, особливо після того, як за Соболєва особисто поручилися не останні люди в партії, а саме - Юрій Луценко та Ігор Кононенко.

Тепер, в 2017-му, ми отримуємо новий сплеск заяв та звинувачень, але чомусь я впевнений, що це не через відтерміноване правосуддя, або доведення до справедливого кінця важливої та показової справи, бо тоді треба було ще в 2014-му пересадити усіх винних у вбивствах на Майдані, і безліч інших прикладів, а через очевидний замовний характер. Тут повністю логічною виглядає одна з версій про те, що впливові люди, які хочуть отримати його власність у центрі Києва, продовжують піарити цю тему.

Зрозуміло одне, що в нас продовжується правовий нігілізм, продовжується нахабне нехтування законом, залежність і вибірковість каральної системи і органів правосуддя, нівелювання цінності українського громадянства, та недоречна і не потрібна вседозволеність можновладців, а це нас лише віддаляє від розвинутої Європи, до якої ми так прагнемо!

 

Владислав Дзівідзінський, експерт УІАМП.

Дата публикации: 
02.06.2017 - 22